У нас практически нет текучести кадров — это важный показатель. Даже в кризисные годы не уволили ни одного сотрудника, стабильно выплачивалась зарплата. Сейчас у нас опытный коллектив подкрепляют молодые кадры, но мы не придерживаемся никаких возрастных рамок — можем принять и студента после практики, и 60-летнего специалиста: главное, чтобы человек горел своей профессией. А вообще, я считаю, на предприятии, как и в семье, должны быть все поколения — и старшие, и «дети», и «внуки». Так старшие в практическом обучении обеспечивают себе смену. Теория — это, конечно, хорошо, но ведь не учатся играть на баяне по самоучителю! Вот и студенты, приходящие к нам на практику, потом на вопрос декана «Ну как?» отвечают честно: за полтора месяца узнали больше, чем за весь курс обучения. Но и при надзоре опытных коллег у молодых специалистов всегда должно оставаться время и возможность на собственную ошибку и познание.

Нам доводилось заниматься многими направлениями, и я уверен, что предприятие должно быть разнопрофильным. Невозможно, чтобы все направления всегда функционировали на одном уровне, а для стабильности в коллективе как раз нужно одни направления компенсировать за счет других. Это важно и в наше время, когда государство почти не заботится о развитии отечественного предпринимательства. Иногда приходится быть гибкими и закрывать некоторые направления. Конечно, жаль «слелеянного», но экономика есть экономика, и все решения диктуются потребностями предприятия. Поэтому в свое время мы занялись выпуском техники для своих потребностей, чтобы быть уверенными, что это нормальная техника. Как показала практика, наши приборы котируются на рынке, имеют обширную клиентуру. Хотелось бы наладить более уверенный экспорт в другие страны. Тем более, что «Алтосан» планируем расширить линейку приборов и далее увеличивать их функциональность.

Сейчас все больше начинают говорить о социальной ответственности бизнеса. Я это абсолютно поддерживаю: все всегда возвращается к людям, ведь кто-то должен быть сердцем и мозгом любого предприятия.

Отчасти, конечно, нужно переломить сознание самого работника. Многих интересует получение живых денег здесь и сейчас, а не социальный пакет. Но при наступлении часа «Ч» он понимает, что соцпакет - это действительно благо.

Из этих соображений у нас действует профсоюзный комитет, подписан коллективный договор. Многие говорят: «Ну, у вас все совсем, как на советском предприятии!» Я говорю — у нас социальная защита на высоком уровне, а с чем сравнивать — это неважно!»

Тетяна Григорівна Єкімова, яка в юності працювала на велетенських об’єктах атомної енергетики, зовсім не шкодує, що її життя впродовж двох десятиліть переплелося з життям невеликого підприємства. Адже «Алтосан» - це лідер галузі. І заступник директора з фінансів та економіки пишається цим.

“Перший робочий день минув гарно! Приймав на роботу мене Платкевич, і я встигла перезнайомитися з усіма працівниками підрозділу – їх було чоловік 15. І до сьогодні нічого не змінилося: на роботу, як і колись раніше, йду з задоволенням! І завжди намагаюся зробити те, що треба.

З найцікавіших справ за останні роки можу виділити прийняття бюджету підприємства — тепер “Алтосан” набув ще більш завершених обрисів. Хочу відзначити і прийняття у рік двадцятого ювілею колективного договору — це дуже важливий документ для захисту інтересів працівників.

Наше підприємство завжди дає приводи ним пишатися: маємо власне виробництво, отже без роботи ніколи не сидимо. Можу згадати ще багато прикладів: це і створення приладу ”Алто”, і перший мільйон на рахунку — як ми довго рахували і чекали на нього! Дуже важливим свого часу стало і впровадження системи управління якістю.

І зараз мені подобається те, що впродовж усіх років “Алтосан” працює! Жодного кредиту не взяли, а заробітна платня жодного разу не була затримана. Це ознака дійсно сильного керівництва. Наше підприємство найкраще охарактеризувати можна такими рисами як стабільність та вміння досягати мети. Тому я не маю сумніву, що мої побажання — досягати ще більше успіхів, у тому числі, у міжнародному напрямку, - неодмінно здійсняться!”

Ігор Михайлович Моргуліс, інженер з комплектації, слідуючи за засновником компанії перейшов з вузла зв'язку на нове підприємство. Разом з колегами, які пропрацювали на підприємстві 20 років — Тетяною Єкімовою та Дмитром Лупаном - був нагороджений медаллю “Алтосана”.

“Добре пам'ятаю свій перший робочий день тут. Шукав столи, табуретки. Знайшов – забрав зайве у інших! Це були нові часи, перебудова всього. А ми, тоді працівники державного підприємства, могли своїми руками зробити все, та й голови були на місці. Пішовши з вузла зв’язку, я нічого не втрачав. Тим більше, йшов не один, а з Борисом Станіславовичем.

Звичайно, в ті часи було непросто починати. Складно було з матеріалами, наприклад, кабель діставали через знайомих. Це коли робили перший об’єкт – деревообробний комбінат на Оболоні. Ми там встановлювали директорський зв'язок. Нас тоді було мало, всього п'ятеро, а роботи мали достатньо. Пам’ятаю, як працювали на Київській макаронній фабриці. Великий проект був, часу витратили багато. Керівництво, задоволене нашою роботою, до нас поставилося чудово.

Ми мали багато цікавої роботи: в Борисполі телефонізували ціле селище, в Києві – дачне селище. А коли створили “Алтосан”, я і далі займався зв’язком. Згодом, коли повністю переключилися на пожежозахист, став начальником монтажної дільниці. Відверто скажу, складна це робота. Тепер радію, що монтажниками керує Геннадій Остапенко - молодий і талановитий менеджер. Взагалі, мені подобається те, що у нас є молодь, що є зміна.

Ще мене радує, що маємо не лише свій офіс, а й свій бренд – «Алто», що за нашої участі створюються нормативні документи, що маємо міжнародний авторитет, що є на “Алтосані” є стабільність!

Геннадий Юрьевич Патрихалко, главный инженер, присоединился к “Алтосану” как раз тогда, когда в нем начало развиваться определяющее направление: противопожарные системы.

“На “Алтосане” я уже больше 15 лет. Когда я пришел, здесь как раз начало развиваться направление систем противопожарной защиты, производство приемно-контрольной аппаратуры. В тот момент в этом направлении было много техники, но не было связующего звена. В «Алтосане» сформировали группу разработчиков, продукция пошла в серию, а потом мы подогнали ее и под EN-нормы. В какой-то мере, это был поворотный пункт.

Могу вспомнить первый проект — рассчет систем безопасности по защите телевышки в г.Минск. Нужно было спроектировать системы сигнализации, пожаротушения, передачи трвеожных сообщений на ПЦН. Я провозился с ней пару недель, и проект успешно отправился на реализацию в Белоруссию.

То, с чем тут работали, для меня было не в новинку — я пришел с багажом в 20 лет работы в этой сфере. Подружился со всеми сразу: на такой работе нужно быть коммуникабельным, а амбиции бывают излишни.

Конечно, нам есть куда развиваться. Пути мы знаем, цели поставлены, задачи нам ясны — теперь будем их реализовывать. Часть нашей социальной ответственности, как компании — это донести до заказчика то рациональное зерно, которое у нас зарождается, тот минимум безопасности, который действительно необходим.

В плане перспектив я бы замахнулся на следующие пять лет. Перспектив много: например, развитие техники - элементов адресных систем, собственных извещателей, охранных систем. Развивать нужно и кадровую составляющую: проектный отдел, людей, которые выполняют работу руками. Ну и самому не отставать: раз уж привык бежать впереди паровоза!»

Публикуется на правах рекламы