Сергій Яровенко, ветеран військової служби, учасник АТО/ООС

АЛЕКСАНДР МАРКОВИЧ. 7 УТРА (7 РАНКУ).

Завдяки ФБ мені пощастило – познайомився з автором книги «7 утра» Олександром Марковичем (щоправда прізвище – псевдонім), а відтак прочитати досить таки нетривіальний роман, який сміливо можна віднести до жанру шпигунського детективу.

Усі твори художньої літератури особисто для себе я поділяю на 4 категорії:
1. Читаються запоєм. Відкрив, прочитав, закрив.
2. Читаєш по трохи і відкладаєш для того щоб розтягнути задоволення.
3. Читаєш і відкладаєш на деякий час щоб переосмислити фрагмент.
4. Читаєш до 17 сторінки (читачі, які полюбляли бібліотеки зрозуміють) і відкидаєш – не моє.

Так ось. «7 ранку» для мене одночасно і 2-ї, і 3-ї категорій (ні, могла бути і б першої, але обсяг в 532 сторінки і інформація, яку треба осмислювати.
Не буду переповідати фабулу (комусь може буде нецікаво читати), зупинюсь на головному.

Події роману відображають з перервами період 60-х років минулого століття – теперішній час. Хитросплетіння роботи спецслужб, війна на території Донбасу, усвідомлення свого місця у цій війні і в сучасному житті країни, на території якої іде війна, відношення до цієї війни різних груп населення: на фронті і в тилу, в місті і селі, в Україні і в московії. Добро, зло, любов і ненависть, дружба через десятиліття не чорно-білими смугами, а з їх кольоровими відтінками.

Деякі момент книги дуже важкі для морального сприйняття, особливо ті, де мова йде про особливості сучасної російсько-української війни і місця в ній конкретної людини. Ці моменти спочатку діють з якоюсь відштовхуючою силою, спочатку (як особисто на мене) неприйнятні, але, коли читаєш книгу до кінця все стає на свої місця і розумієш задум автора.

Саме тоді розумієш і суть назви книги. Оті сім ранку – це час нашої країни, яка вже прокинулась від ночі, попила кави (крові), але попереду ще цілий день з його удачами і проблемами, день, який буде вести до здобутків (я сподіваюсь на це з якоюсь долею впевненості).

Також у цій книзі ви знайдете дуже цікавий погляд на історію українських земель і українського народу з самих найдавніших часів (не лякайтесь, дуже стисло, але напрочуд оригінально і навіть мотивуюче), пояснення до розміщення кольорів нашого державного прапора, сенс всім відомих гасел: «Україна понад усе», «Слава Україні», «Слава нації».

А для «підігріття» інтересу до книги у ній розповідається зокрема і про долю сина ВВП, так, так, того самого!

У романі є два епізоди, які заслуговують, щоб по їхній фабулі були зняті короткометражки – настільки яскраво і динамічно виражені. Хоча й в цілому по книзі міг був би зроблений досить таки непоганий шпигунський серіал.

Наразі мова книги – російська, але з використанням вставок українською. І це вставляння настільки грамотно вбудоване, що лише підкреслю його необхідність. Та ще й при цьому фраз, які вимовляють герої українською не завжди підкреслюють українськість душі і помислів.

Дуже сподобались ремарки, які переносять по закінченню епізодів на 4/5 років вперед. Такі ремарки вдало підкреслюють хід і книжкової розповіді, і недалекого минулого і сьогодення, і майбутнього українського життя.

Окрема вдячність автору за епілог. Він настільки потужний і яскравий, що ….

Висновок: «7 утра» - книга про наше сучасне життя, яку потрібно читати! Рекомендую!