Олег Локтев, художник-карикатурист

Рецензия на роман «7 утра»

Когда тебе за сорок, не так-то просто открыть книжку. Имеется в виду, художественную. Почему? Да потому что ты уже впитал в себя шедевры мировой литературы, после которых многие творения кажутся фальшивыми и неправдоподобными. Но, открыв однажды роман «7 утра», написанный Александром Марковичем, я с головой ушёл в реальность. Я будто проехался раздорожьем российско-украинской войны и услышал торжествующее улюлюканье человеков, ранее казавшихся «братьями»; будто сопровождал тела погибших бойцов в украинские города и сёла. Делая паузы после прочтения аховых эпизодов, я материл власть и слепых обожателей ненавистной московской империи. И будто это я, а не главный герой, делал выбор между женой и любовницей...

Это единственная книга, прочитав которую, я снова открыл первую страницу. Знаете, какой сюжет меня захватил?

Генерал-майор Микола Стрельбицький, доктор юридичних наук, професор, академік

Відгук на пригодницький роман «7 утра»

Роман видався досить контраверсійним, суперечливим, дискусійним, багатогранним, що охоплює різномаїття сучасного життя. У своїх відгуках прихильники і опоненти його висловили чимало цікавих думок. Не буду їх повторювати.

Мені імпонує те, що у автора біля 20 років тому я призначався науковим керівником по його кандидатській дисертації. А тепер в його особі відкрив для себе талановитого письменника, у стилі сюрпризного Гоголя, здатного блискуче імпровізувати життєвими і суспільно-духовними ситуаціями! Бравісімо йому за це! У нього відкрився новий невичерпний потенціал! Отже, подальших успіхів Тобі, мій талановитий Учень. Нехай і надалі Тобі сприяє успіх та щире визнання вдячних читачів!

Валерій Пекар, підприємець, викладач бізнес-шкіл

Александр Маркович

7 утра

В обгортку гостросюжетного роману про офіцера української розвідки, який виявляється незаконнонародженим сином президента РФ Владіміра Путіна, загорнуто велике художнє полотно про темний зворотній бік російсько-української війни. Контрабанда, рейдерство, збирання данини на блокпостах, торгівля волонтерською допомогою, «трофеї» та «підробіток на стороні» становлять невід’ємну частину цієї війни — напевно, як і будь-якої війни. Російськими агентами наповнені штаби всіх рівнів, співробітники ФСБ гуляють Києвом як вдома, а за гроші можна купити майже все, решту — за великі гроші. Все це є неприємна правда, що не вписується в ура-патріотичну картину, якою ми хотіли би себе потішити.

Водночас це дійсно гостросюжетний роман про розвідників і контррозвідників. СБУ, ФСБ, ГУР та ГРУ, СВР, МГБ «республік», добробати, кримінальні клани та олігархічні групи — кожен грає свою гру, що переплітається, накладається одна на одну, і все завжди йде не так, як заплановано. Запобігання витоку інформації призводить до протидії інших структур своєї країни, які вважають твою операцію ворожою, а завчасне попередження інших структур задіє десятки подвійних і потрійних агентів. Звичайна начебто історія — конвой з контрабандою відправився з підконтрольної Україні території, але на місце призначення не прибув — виявляється складною грою чи не десятка суб’єктів, та й сам конвой, як з’ясовується, зовсім незвичайний.

Роман тримає читача у напруженні, закручуючи взаємопов’язані історії кількох спецоперацій та десятка головних героїв. Ніхто з них не янгол. Любов до сім’ї, жадібність, мужність, егоїзм, патріотизм, підлість, вірність юнацькій дружбі, зневіра перемішані так, що розділити їх неможливо. І в цьому вирі подій та емоцій кожен, хто воює за Україну, дуже непросто знаходить для себе власну відповідь на запитання, навіщо це робить.

Цей роман не сподобається тим, хто хотів би бачити просту картинку, яку можна розповісти дітям молодшого шкільного віку. Цей роман сподобається тим, хто хоче розуміти, як складно воно є насправді. Назва роману — метафора щойно народженої нової української держави, в якої все попереду.