Чоловік, 44 роки. З неповною середньою освітою. Наркоман зі стажем. Засуджений до довічного ув'язнення за вбивство вагітної жінки. Питання: що пов'язує цього чоловіка та президента України Володимира Зеленського?

Зв'язок є.

Чоловіка звуть Олександр Садовський. Уродженець Черкащини. До початку кривавих подій на Сході України він працював водієм-охоронником у приватній охоронній фірмі у Донецьку. Серед об'єктів, які він охороняв, був пункт обміну валют на вулиці Артема, 131.

21 квітня 2014 року о 8 год. 22 хв. Олександр Садовський у формі охоронника зайшов в кабінку пункту обміну. Нелюд спочатку побив, а потім задушив молоду жінку-касира. Перед тим, як винести здобич, вбивця зробив підпал.

Жінку звали Елла Верещак. Вона була на сьомому місяці вагітності.

Близько місяця злодій переховувався на Київщині. Купив машину, а частину грошей закопав у родичів. У той час його шукали оперативники СБУ. Не знайшли. Проте донецькі міліціянти були більш удачливими. Садовського затримали у Донецьку і провели досудове слідство (до речі, за нормами українського КПК 2012 року).

За три роки Феміда назвала вбивцю “вбивцею”. Докази були “залізобетонні”. Адже кожний крок Садовського на пункті обміну валют фіксувала камера, яка не належала охоронній фірмі, і про яку нелюд не знав.

Посилаючись на КПК та КК України, суд невизнаної республіки засудив Садовського до довічного позбавлення волі.

Здавалося б, правда перемогла, і справедливість встановлена. Ні! Раптом долею вбивці вагітної жінки переймається команда нового президента України. Садовський невідомим чином потрапляє до списку на обмін полоненими, і у квітні 2020 року повертається на підконтрольну територію. Де вже ніхто, крім родичів і друзів вбитої жінки, не вважає його катом і вбивцею!

Зараз Садовський знаходиться у СІЗО. Але не як “довічник”. Він примудрився під час відбування покарання у тюрмі т.з. “ДНР” потрапити у полі зору правоохоронців як учасник групи комп'ютерних шахраїв. І має право вийти на волю, сплативши невеличку заставу (пам'ятаємо, що гроші у нього є — він їх закопав).

Безумовно, з висоти юридичної науки називати Садовського “злодієм” не можна, оскільки вирок оголосив нелегітимний суд невизнаної республіки. Проте обмінювати вбивцю вагітної жінки на встановленого шпигуна або терориста і дозволяти душогубові вільно ходити вулицями українських міст — це, як кажуть, “зашквар”. Синонімами “зашквару” можуть бути слова “ідіотизм”, “ганьба” та “безумство”, які все частіше зустрічаються при оцінках роботи команди Зеленського.

Уявить, над рішенням української влади забрати до себе наркомана і вбивцю сміються навіть вороги! Правда, ворожі сайти влада ретельно блокує.

В цілому, кожен день “боротьби за мир” приносить українцям нові жертви. І, що не менш жахливо, суспільство втрачає віру у справедливість.

Коли нарешті президент Зеленський та його команда зрозуміють, що наша мета — не мир, а Перемога? І що Перемога — це не показ українських стрічок у Росії. Перемога — це мінімізація впливу на життя нашої держави з боку колишньої імперії.

Поки розуміння не приходить, на вулицях України з'являтимуться нові і нові “садовські” з кримінальним досвідом, отриманим в ОРДЛО.

Сумно, друзі! Треба щось робити!

Автор: Володимир Байдила

Джерело:  POLITEKA