Організована професійна спільнота вітчизняного ринку охорони зневірилися у можливості конструктивно вплинути на діячу владу щодо поліпшення стану регулювання охоронної діяльності.
Відповідні висновки можна зробити з заяви президента Української федерації професіоналів безпеки (УФПБ) Сергія Сидоренка, яку він зробив 19.03.2018 р у Києві. Зокрема, пан Сидоренко зазначив наступне: “Об’єктивно оцінюючи стан законодавчої діяльності у країні, вважаємо, що будь-які спроби внесення змін до чинного законодавства у цей період не призведуть до позитивного результату. Разом з тим, існує висока вірогідність результативної роботи при поданні якісно підготовлених законопроектів та нормативних актів на розгляд ВРУ, КМУ та інших органів влади на початку роботи їх нового складу".
Очільник профільної Федерації запропонував сформувати перелік проблемних питань, що негативно впливають на діяльність охоронних підприємств та можуть бути вирішені на законодавчому, або нормативному рівні.
По темі: перелік проблемних питань, які ініціювалися у різний час окремими учасниками галузевого ринку:
1. Участь громадських формувань, що створюються у відповідності до ЗУ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» у рейдерських акціях, блокуванні діяльності установ, підприємств та організацій, охорона яких здійснюється суб’єктами охоронної діяльності.
2. Участь військових формувань, що фінансуються за рахунок державного бюджету України, в наданні охоронних послуг (підрозділи Національної гвардії, тощо).
3. Спроби адміністративного перерозподілу ринку охоронних послуг шляхом створення муніципальних охоронних підрозділів («Муніципальна варта», «Муніципальна поліція», тощо).
4. Спроби адміністративного перерозподілу ринку охоронних послуг на фоні відсутності визначення на державному рівні переліку особливо важливих об’єктів (об’єктів критичної інфраструктури).
5. Висока база оподаткування послуг та фонду оплати праці на фоні надання послуг з низькою рентабельністю, невисоким рівнем платоспроможності замовників, жорсткої конкуренції, демпінгу цін.
6. Ускладнені та практично не прийнятні умови та порядок навчання персоналу охорони (внаслідок чого виконуються формалізовано, або з порушеннями).
7. Дефіцит персоналу фізичної охорони на вітчизняному ринку праці. Прогнозування погіршення ситуації у зв’язку із наявними демографічними факторами та наслідками трудової міграції у інші країни.
8. Дефіцит кваліфікованого технічного персоналу охорони на вітчизняному ринку праці, внаслідок відсутності широкої освітньої мережі з їх підготовки.
9. Потребують перегляду у бік звуження організаційно-правові вимоги щодо знаходження транспорту реагування у власності суб’єкта охоронної діяльності.
10. Відсутність реальних переваг у дорожньому русі при відпрацюванні тривожних сповіщень групами реагування.
11. Ускладнена процедура отримання дозволів на використання світло-звукових сигнальних пристроїв для автотранспорту реагування.
12. Відсутність у переліку осіб, що мають право на носіння та використання пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них персоналу суб’єктів охоронної діяльності – працівників, що на постійній основі виконують функції охоронників з охорони об’єктів критичної інфраструктури, супроводження (охорону) перевезення цінних вантажів, екіпажі груп швидкого реагування пунктів централізованої охорони та охоронців.