поліцейський бліцкріг

Вівторок, 01 листопада 2011 09:42

Проект Закону «Про охоронну діяльність» (реєстраційний № 4824) підготовлений до другого читання. Але у такому вигляді, що не може задовільнити учасників ринку безпеки. УФІБ підготувала свої пропозиції та зауваження до законопроекту.

politc ohoronaНижче наведені деякі принципові зауваження (червоноим кольором):

«Суб"єкт охоронної діяльності - суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування»

Виділення органів державної влади та органів місцевого самоврядування; серед інших суб’єктів охоронної діяльності не є доцільним, оскільки предметом врегулювання цього проекту закону є врегулювання відносин у сфері здійснення охоронної діяльності, як певного виду підприємницької діяльності, цивільно-правових відносин. Якщо підрозділи органів державної влади або місцевого самоврядування є учасниками ринку з надання послуг охорони, у них мають бути такі ж права і обов’язки, як і у всіх інших. У іншому випадку така норма буде порушувати основні засади захисту економічної конкуренції

«Технічні працівники - працівники, які безпосередньо виконують обов’язки зпроектування, монтажу, обслуговування технічних засобів охоронного призначення та централізованого спостереження за їх станом на об"єктах охорони» 

Проектування та монтаж систем сигналізації для зовнішніх та внутрішніх робіт вже ліцензується регулятором Мінрегіонбудом України. Таким чином виникає загроза подвійного ліцензування вказаних видів діяльності. Проектування та монтаж ТЗО не є видом охоронної діяльності, а є видом будівельної діяльності. Можна зробити проект і монтаж для замовника, але договір на охорону не укладати. Сигнал тривоги може надсилатись замовнику на мобільний телефон, робочий телефон або компьютер без укладання будь-яких договорів на охорону та реагування, а також автономно з використання світлового та звукового оповіщення.

Це ж саме стосується і технічного обслуговування ТЗО. На мій погляд воно повинно ліцензуватись тільки у тому випадку, якщо компанія здійснює обслуговування ТЗО, умови якого викладені в договорі на охорону. Тільки тоді є підстава розгляду технічних працівників, як здійснюючих охоронну діяльність. 

Взагалі час ліцензування послуг проектування, монтажу та технічного обслуговування ТЗО вже минув і декілька раз пережив будь-якого державного регулятора, бо розвиток цієї галузі дуже швидкісний. Державний регулятор ніколи вже не зможе оцінити рівень можливостей технічних компаній, бо сам завжди буде відставати. Як у всіх розвинутих країнах необхідно проводити добровільну сертифікацію (оцінювання відповідності) вказаних послуг на відповідність національним стандартам України, Державним будівельним нормам та кодексам усталеної практики, що розробляються громадськими організаціями з питань технічної безпеки з урахуванням досвіду та компетентності. 

Результатом цієї роботи мають бути «Регістри індустрії охорони та безпеки» з переліком компаній, які можуть убезпечувати необхідні рівні захисту від ризиків. Ці регістри постійно повинні бути відкритими для споживача, органів правопорядку, страхових компаній. Тобто вказані регістри поступово стають «Регістрами довіри та якості» для МВС, будівельників, архітекторів, МЖКГ, страхових об’єднань. 

Тут мове не йде про стандарти тільки систем управління якістю ДСТУ ISO 90001, бо сьогодні цього стало замало, у системі УкрСЕПРО їх легко «купувати».

Приватні структури повинні самі створювати систему галузі індустрії безпеки:
1) Створити центр навчання та підвищення кваліфікації технічних працівників.
2) Створити незалежні центри сертифікації послуг з технічної охорони, а потім і фізичної (не більше 2-х), при цьому вони повинні бути неприбуткові та у своїй діяльності прозорі з контролюванням наглядовою радою із представників бізнесу, правоохоронних органів, представників страхових об"єднань. Таким чином може здійснюватись саморегулювання ринку безпеки самим бізнесом з прозорістю та інформуванням державних регуляторів.

«Пункт централізованого спостереження розміщується в адміністративному нежитловому приміщенні суб’єкта охоронної діяльності, що належить йому на правах власності або оренди та яке має певну адресу, через яку може здійснюватися поштовий зв"язок. 

Указане адміністративне приміщення повинно мати функціональну площу не менше двадцяти квадратних метрів і відповідати санітарним нормам, вимогам протипожежної безпеки та забезпечуватися цілодобовою охороною. Пункт централізованого спостереження за своїм будівельним, конструктивним, технічним забезпеченням, кваліфікацією персонала повинен відповідати вимогам національних стандартів України підлягає обов’язковій сертифікації в установленому законодавством порядку»

Сертифікація такого виду в Україні не є обов’язковою. Можлива сертифікація послуг з охорони із застосуванням моніторингу з пунктами централізованого спостереження, але тільки як добровільна. Для оцінки відповідності необхідні вимоги національних стандартів, бажано, гармонізованих до європейських, у яких вимоги до пункту моніторингу та його пеорсоналу дуже жорсткі. Це все одно – майбутнє всієї охорони. Можна тоді без сертифікації просто декларувати відповідність пункту спостереження вимогам стандарту. Це європейський досвід.


Порівняльна таблиця до проекту Закону України Закон України ""Про охоронну діяльність"" з пропозиціями та зауваженнями ВГО «УФІБ» станом на 02.08.2010 р. після аналізу висновку КМУ від 21.06.10 №7988 0/2 .

Український інститут публічної політики

Законодавче регулювання охоронної діяльності (робоча версія, скорочено)

1. Опис проблеми

Прийняття у першому читанні закону «Про охоронну діяльність» порушує принципи демократичного врядування. Процес зміни державної політики у даній сфері відбувається при повному ігнорування інтересів переважної більшості зацікавлених сторін. В результаті, замість задекларованої мети створити умови для розвитку та вдосконалення галузі охоронної діяльності, пропоновані зміни державної політики передбачають невиправдане посилення державного регулювання.

Законопроект містить низку положень які, в разі їх прийняття, матимуть наступні наслідки для галузі охоронної діяльності: 

1.1 Конфлікт інтересів в наслідок подвійної ролі Державної служби охорони Прийняття Проекту Закону про охоронну діяльність у чинній редакції призведе до легітимізації існуючої сьогодні на ринку охоронних послуг ситуації, коли Державна служба охорони, в якості структурного підрозділу МВС, виступає одночасно регулятором ринку та найбільшим його учасником. Це є типовим проявом конфлікту інтересів, адже як учасник ринку, дана структура прагне до збільшення власної присутності на ньому та максимізації прибутку, тоді як роль регулятора полягає у забезпеченні збалансованого розвитку ринку, зокрема у напрямку підвищення якості та зменшення вартості послуг, а також у підтриманні на ньому вільної конкуренції. 

Більше того, основне завдання МВС, та, відповідно, ДСО, як її структурного підрозділу, - це не комерційна діяльність, а забезпечення правопорядку та безпеки. Отже збільшення частику ринку охоронних послуг, яку контролює Державна служба охорони призведе до того, що її співробітники будуть переважно задіяні у наданні комерційних послуг, замість того, щоб виконувати свої прямі обов’язки правоохоронців.

1.2 Створення додаткових бар’єрів для ведення бізнесу 

Законопроект передбачає суттєве розширення видів послуг у сфері охоронної діяльності, які вимагатимуть отримання ліцензій. Зокрема, пропонується ліцензувати не тільки послуги з охорони, а й діяльність з проектування, монтажу та обслуговування технічних засобів охоронного призначення. Це порушує принципи ліцензування, закладені в Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». 

Що більше, дії з розширення переліку послуг, що підлягають ліцензування прямо суперечать задекларованій політиці нового Уряду із скорочення кількості ліцензованих видів діяльності. На досягнення зазначеної мети на розгляд Верховної Ради було внесено низку законопроектів, зокрема проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» (реєстраційний номер 6696 від 09.07.2010 р.), яким передбачено внесення змін до Закону про ліцензування. Даний законопроект чітко визначає перелік видів діяльності, які ліцензуються відповідно до спеціальних законів – охоронна діяльність до цього переліку не включена, – та містить виключний перелік видів діяльності які ліцензуються відповідно до закону про ліцензування, що передбачає ліцензування лише «послуг з охорони власності та громадян».

Додатково, Проекту Закону про охоронну діяльність передбачає впровадження низки інших адміністративних бар’єрів та обмежень для суб’єктів охоронної діяльності:

• запровадження обов’язкової сертифікації для пунктів централізованого спостереження та засобів охоронного призначення;

• вимога про обов’язкове погодження з державними органами положень про служби внутрішньої охорони комерційних підприємств;

• додаткові вимоги щодо навчання та підвищення кваліфікації співробітників служб охорони.

1.3 Обмеження конкуренції

Проект Закону про охоронну діяльність містить норми, які ставлять Державну службу охорони у привілейоване становище у порівнянні з приватними суб’єктами охоронної діяльності:

• підприємства приватної форми власності фактично позбавляються права надавати охоронні послуги в найбільш привабливих сегментах ринку, як то – охорона банків, великих підприємств, місць, де здійснюється торгівля ювелірними виробами, тощо;

• вимога про обов’язкове ліцензування поширюється лише на приватні охоронні підприємства, та не стосується органів державної влади та місцевого самоврядування. На практиці це означатиме, що найбільший учасник ринку, Державна служба охорони, не повинна буде отримувати ліцензії; 

• передбачається запровадження численних механізмів позбавлення ліцензій через недотримання одного з багатьох вимог та обмежень для учасників ринку. 

Оскільки регулятор ринку в особі Державної служби охорони також є найбільшим його учасником, йому надаються безпрецедентні можливості для отримання монопольного становища, що є порушенням антимонопольного законодавства України. Більше того, це прямо суперечить Конституції, яка наголошує на рівності суб’єктів всіх форм власності перед законом та не допускає обмеження підприємницької діяльності.

Загроза позбутися ліцензії зробить приватні охороні компанії більш залежними від влади та створить додаткові можливості для зловживань та корупції, в тому числі і в напрямку перерозподілу власності та рейдерства.

1.4 Позбавлення споживача права вибору та права на якісні послуги

Для споживачів охоронних послуг прийняття Проект Закону про охоронну діяльність означатиме підвищення їх вартості та стагнацію якості. Законопроект фактично узаконить на ринку диктат однієї структури – Державної служби охорони. За таких умов споживачі не мають альтернативи та змушені погоджуватись на ту якість послуг та умови їх надання, яку пропонує вона. 

Державна служба охорони отримує монопольне становище у найбільш привабливих сегментах ринку, а отже не має стимулів до підвищення якості своїх послуг. Водночас, відсутність конкуренції дає монополісту можливість для зловживання своїм становищем та отримання надприбутків внаслідок необґрунтованого збільшення цін. У тих сегментах ринку, які новий законопроект залишає відкритими для учасників приватної форми власності, вони також будуть змушені підвищити ціни в наслідок збільшення видатків пов’язаних із отриманням додаткових ліцензій, сертифікацією обладнання, обов’язковим навчанням та підвищенням кваліфікації співробітників, тощо.

1.5 Неврахування позицій учасників ринку 

Потужний супротив з боку переважної більшості учасників ринку охоронних послуг, викликаний Проектом Закону про охоронну діяльність, свідчить про наступне:

• законопроект не враховує позиції ключових груп інтересів;

• обговорення законопроекту носило формальний характер;

• критика та пропозиції були проігноровані без жодних пояснень чи дискусії.

Більше того, в законопроекті було враховано низку пропозицій спрямованих на посилення привілейованого становища Державної служби охорони аж до переважної монополізації ринку охоронних послуг. Все це вказує на заангажованість та непублічність процесу прийняття Проекту Закону про охоронну діяльність, що стає інструментом реалізації корупційних інтересів.

2. Сучасний стан сектору 

Сфера охоронної діяльності в Україні має доволі суперечливі характеристики. З одного боку – цей ринок динамічно розвивається: його обороти стабільно зростають, так само як і кількість працюючих на ньому осіб та підприємств.

Разом з тим, назвати цей ринок конкурентним важко. Адже його беззаперечною ознакою є домінування одного гравця – Державної служби охорони при МВС України (далі по тексту – ДСО). Таке домінування не є наслідком конкурентних переваг цієї структури. Головна причина – антиконкурентні дії регулятора ринку (МВС України), який не зацікавлений у конкуренції. Адже це може вплинути на фінансове благополуччя ДСО, яке по суті є структурним підрозділом МВС. 

Ще однією особливістю сектору є те, що він розвивається практично за повної відсутності правової бази для охоронної діяльності. Що, насамперед, створює масу проблем не для «монополіста», а для приватних охоронних підприємств і для споживачів. 

2.1.Ринок охоронних послуг в цифрах

Обсяг ринку охоронних послуг в Україні на сьогоднішній день вимірюється мільярдами гривень. Так, тільки річні обсяги послуг ДСО становлять близько 1 млрд. грн. Обсяг послуг недержавних охоронних структур вже перевищує цей показник Таким чином навіть за мінімальними оцінками сьогодні обсяг ринку становить 2-3 млрд. грн. 

При цьому залишається великий потенціал до його подальшого зростання. Про це свідчать показники про обсяг ринку послуг охорони в деяких країн Європи:

• Нідерланди – 1,3 млрд. євро (2007 рік);

• Германія – 4,35 млрд. євро (2007 рік);

• Польща – 0,9 млрд. євро (2005 рік).

Кількість підприємств, які в Україні легально (тобто, мають ліцензію) займаються охоронною діяльністю становить майже 4,5 тис. Кількість створених на них робочих місць вимірюється сотнями тисяч.

Так, за даними авторів проекту Закону про охоронну діяльність - загальна кількість осіб, які в даний час залучені до виконання охоронних функцій в Україні, перевищує сто тисяч. Це цілком відповідає середнім показникам країн ЄС, де чисельність працівників, що працюють у недержавному секторі безпеки в середньому становить 1 працівник на 400-500 мешканців країни. 

Більшість працівників приватних охоронних структур – є колишніми співробітниками правоохоронних органів або військовослужбовцями. У такий спосіб вирішується одна із актуальних соціальних проблем забезпечення таких осіб робочими місцями. 

2.2 Стан конкуренції на ринку охоронних послуг

Ринок охоронних послуг в Україні фактично поділено на дві частини: з одного боку - Державна служба охорони при МВС України, з іншого – більш ніж 4 тисячі недержавних охоронних підприємств.

Домінування ДСО на ринку сьогодні є незаперечним фактом. Ця структура забезпечує охорону не тільки державних підприємств, установ і об’єктів підвищеної небезпеки, але й займає суттєву долю на інших найбільш привабливих сегментах ринку: охорона банківських установ, ювелірних магазинів тощо. 

Така ситуація викликана кількома факторами: 

• монополія ДСО на певну частину ринку – відповідно до законодавства України діяльність, пов’язана з охороною окремих особливо важливих об’єктів права державної власності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями (див. частину 2 ст. 4 Закону України «Про підприємництво»).

• монополія на зброю – в Україні приватні особи та підприємства не мають права володіти / використовувати вогнепальну зброю. Співробітники ДСО таке право мають, що дає їм перевагу при здійсненні фізичної охорони майна й осіб.

• наявність інструментів впливу на конкурентів – ДСО входить до структури МВС України, яке сьогодні видає ліцензії і контролює діяльність приватних охоронних підприємств.

Домінування ДСО не має під собою економічних підстав. Адже середня ціна послуг ДСО є вищою ніж у недержавних підприємств охорони. При цьому вища вартість послуг не завжди гарантує вищу якість. Адже загальновідомо, що кожну монополію супроводжує неналежна якість послуг.

2.3 Регулярні конфлікти монополіста із споживачами 

Домінування ДСО на ринку не тільки порушує принципи конкуренції, а й призводить до негативних наслідків для споживачів. Яскравим прикладом цього може слугувати конфлікти між ДСО та банками, які досить часто виникали на початку 2000-х років. Причинами цих конфліктів ставали: 

• нав’язування банкам необґрунтованих охоронних заходів, які не враховують особливості банківської діяльності і негативно впливають на ведення банківського бізнесу;

• постійне зростання вартості послуг охорони.

Так в 2001 році витрати банків становили понад 116 млн.грн., в 2002 році – понад 157 млн.грн. У грудні 2003 року банківськими установами отримані пропозиції від підрозділів ДСО про підвищення вартості послуг озброєної охорони на 30 - 60 відсотків. У липні 2004 року переважній частині банків повідомляється про підвищення вартості послуг з охорони цінностей, що перевозяться та інкасуються уповноваженою особою банку. 

В результаті цього часто виникало протистояння між ДСО та споживачами послуг охорони, яке призводило навіть до зняття охорони з банківських установ.

2.4. Роль держави в розвитку ринку охоронних послуг

В Україні роль державних органів в розвитку ринку охоронних послуг фактично обмежується видачею ліцензій і контролем за дотримання ліцензійних умов. Що більше – на думку багатьох учасників ринку державні органи де-факто активно підтримують монополізацію ринку з боку Державної служби охорони.

Натомість, в інших країнах (у тому числі – колишніх країнах СРСР) державні органи відіграють активну роль у створенні конкурентних умов для ринку охоронних послуг. Як через регуляторні механізми (розробка законодавства, норм та правил), так і через економічні. 

Про останні варто сказати окремо. Іноземні країни дедалі більше орієнтуються на широке використання для правоохоронних цілей приватних охоронних служб. Тобто – виступають активними замовниками послуг приватних охоронних структур. 

Наприклад, у США атомні електростанції охороняються приватною охоронною фірмою «Вокненхат корпорейшн». Приватна фірма «Локенхад» забезпечує будівництво й охорону в"язниць. Діяльність таких організацій вигідна для держави. Приватні охоронно-розшукові фірми в США щорічно приносять державі понад 9 млрд. доларів прибутку. 

У Франції приватні детективні служби залучаються для виявлення фактів приховування доходів від оподатковування. 

У Великій Британії одна з найбільших приватних служб безпеки «Сек"юрикор» забезпечує охорону банків, приміщень фірм, коштів і коштовностей під час їхнього перевезення, а також осіб, які підлягають депортації. За виконання послуг Міністерство внутрішніх справ цієї країни щорічно сплачує приватним охоронцям і детективам один мільйон фунтів стерлінгів. Поліція Швеції щомісячно купує близько 10% робочих годин приватних структур безпеки. А загалом близько 20% підрядів приходиться на різні державні структури. Подібна ж ситуація спостерігається у Германії, де доля замовлень у приватних охоронних фірм з боку державних і федеральних структур складає близько 24%.

3. Поточний стан законодавчого регулювання 

3.1. Законодавча база відсутня 

Сфера охоронних послуг в Україні до цього часу регулюється відомчими актами, що стримує розвиток конкуренції між суб"єктами охорони в цій галузі. Досі немає найважливіших законодавчих актів, які визначали б організаційно-правові основи сфери охоронних послуг, обіг зброї тощо. 

Верховна Рада України протягом останніх восьми років не може прийняти законопроекти, покликані регулювати цю сферу. 

3.2. Ліцензування послуг з охорони

Ліцензування охоронної діяльності здійснюється відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. Цим законом передбачена необхідність отримання ліцензій на такий вид діяльності як надання послуг, пов"язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян (див. п 43 ст. 9). 

Де-факто видаються ліцензії двох типів:

• на надання послуг, пов"язаних з охороною державної та іншої власності;

• на надання послуг з охорони громадян.

Органом ліцензування є Міністерство внутрішніх справ України. 

4. Групи інтересів та наслідки для них 

На ринку охоронних послуг представлені щонайменше три ключові групи інтересів, на які безпосередньо матиме вплив прийняття Проекту Закону про охоронну діяльність. Якщо цей законопроект буде прийнято у чинній редакції вони відчують на собі наступні наслідки:

4.1. Держава в особі Державної служби охорони при МВС та інших органів, установ та організацій

• значне посилення державного контролю над ринком в наслідок збільшення регуляторних повноважень держави;

• більше можливостей для зловживань та корупції з боку посадовців, що відповідають за ліцензування, сертифікацію, погодження, тощо;

• привілейоване становище на ринку Державної служби охорони, в тому числі монополія на надання охоронних послуг у найбільш привабливих сегментах ринку;

• можливість використання повноважень Державної служби охорони в якості інструмента політичної боротьби та тиску на опозицію, зокрема під час рейдерських атак та перерозподілу активів.

4.2. Учасники ринку приватної форми власності

• позбавлення доступу до найбільш привабливих сегментів ринку охоронних послуг, зокрема, охорони банківських установ, великих підприємств, та місць, де здійснюється торгівля ювелірними виробами;

• поява додаткових бар’єрів для ведення бізнесу, що означатиме збільшення адміністративних витрат;

• збільшення залежності від Державної служби охорони та висока імовірність зіткнутися з несумлінною конкуренцією, зловживаннями та корупційними діями з боку її посадових осіб.

4.3. Споживачі охоронних послуг 

• збільшення вартості охоронних послуг в наслідок монопольного становища Державної служби охорони та зростання адміністративних видатків інших учасників ринку;

• стагнація якості охоронних послуг через значне обмеження конкуренції на ринку, а отже його привабливості для інвестицій;

• позбавлення можливостей вибору надавачів послуг у певних сегментах ринку;

• унеможливлення забезпечити надійний захист власних активів від рейдерських атак, особливо там де наявний політичний чинник, в наслідок значного обмеження діяльності приватних охоронних структур та їх більшої підконтрольності державному регулятору ринка.

5. Як побудувати ефективну правову базу охоронної діяльності

Не викликає сумніву, що для розвитку ринку необхідно ухвалити Закон України «Про охоронну діяльність». Але не той, що слугує інструментом лобіювання інтересів окремих учасників ринку. А Закон, який стане інструментом розвитку конкурентного ринку охоронних послуг в Україні.

При розробці українського законодавства в охоронній сфері доцільно було б звернути увагу на досвід країн ЄС та наших сусідів - Росію, Казахстан, де відповідне законодавство створено вже давно, а сектор розвивається досить успішно.

В будь якому разі створюючи законодавчу основу для ринку послуг охорони, необхідно провести ефективний діалог (дискусію) з основними зацікавленими групами Закон, який зачіпає інтереси тисяч підприємств, сотень тисяч робітників і споживачів не повинен розроблятись кулуарно з повним ігноруванням пропозицій зацікавлених сторін.

Якщо автори законопроекту декларують намір створити умови для розвитку ринку, вони мають спитати думку учасників цього ринку. Наприклад, перш ніж закріпити державну монополію на охорону банків не завадило б поцікавитись чи подобається така ідея банкірам.

Отже, потрібна ефективна публічна дискусія між такими групами інтересів:

• органи влади – не тільки МВС України, але й Антимонопольний комітет, Національний банк, МНС тощо;

• приватні учасники ринку – насамперед асоціації та спілки, що представляють підприємства, які надають охоронні послуги;

• найбільші споживачі – зокрема, представники банківського бізнесу, які вже давно демонструють свою зацікавленість в урегулюванні цієї сфери.

Автори законопроекту мають відмовитись від формального ставлення до висловлених зауважень та пропозицій. Недопустимим є їх ігнорування. Рішення щодо їх відхилення мають бути аргументованими.

5.1 Привести законопроект у відповідність з державною політикою розвитку бізнес середовища

Потребують перегляду положення проекту Закону про охоронну діяльність, які призведуть до надмірного втручання в діяльність суб’єктів ринку.

Ліцензуватись мають види діяльності, а не окремі послуги, як це передбачено законопроектом. Зміна умов ліцензування має відбуватись виключно через внесення змін до профільного Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Встановлюючи вимоги щодо сертифікації, законопроект повинен враховувати ті кроки, які влада здійснює задля реформування системи технічного ліцензування й приведення її до норм ЄС. Це передбачає скорочення переліку продукції й послуг, що підлягають обов’язковій сертифікації. Натомість, контроль за якістю та безпекою має здійснюватись в рамках системи ринкового нагляду.

5.2 Створити умови для чесної конкуренції

Закон про охоронну діяльність повинен створювати рівні й прозорі умови для всіх учасників ринку, а не ділити ринок між ними. Він повинен базуватись на конституційних принципах рівності прав господарюючих суб"єктів незалежно від форми власності, що забезпечить реальну конкуренцію на цьому ринку. 

З огляду на це, із проекту Закону необхідно вилучити положення, які забороняють приватним охоронним підприємствам надавати послуги на певних сегментах ринку (наприклад, охорона майна банків). 

Виключення можуть встановлюватись тільки щодо охорони окремих об’єктів підвищеної небезпеки. Перелік яких також має стати предметом для дискусії. Створення умов для чесної конкуренції також потребує мінімізації негативних наслідків від існуючого конфлікту інтересів Державної служби охорони.

5.3 Створити умови для захисту прав споживачів охоронних послуг

Закон про охоронну діяльність повинен закласти підвалини для гарантування прав основних споживачів охоронних послуг:

1. Право на вільний вибір послуги та доступність послуги – може бути забезпечено тільки через створення конкуренції на ринку.

2. Право на якість та безпеку послуг. Це право не може забезпечуватись забороною для приватних охоронних структур надавати послуг певним категоріям споживачів, яке це пропонують автори законопроекту. Для цього у держави існують інші інструменти: ліцензування та контроль за діяльністю охоронних підприємств.

3. Право на захист своїх інтересів. Для цього законопроект повинен містити норми, які врегулюють основні питання взаємовідносин споживачів з організаціями, які надають охоронні послуги: їх взаємні права та зобов’язання; відповідальність тощо.

Опубліковано в суспільство

уфпб прийняла виклик поліції охорони

Понеділок, 09 листопада 2015 20:09

В Україні створюється Національна мережа груп швидкого реагування.

Відповідна інформація з’явилася на сайті УФПБ.

Основа мережі складається з діючих груп швидкого реагування охоронних компаній, що входить до складу УФПБ. Для участі у мережі необхідно надати на електронну адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. інформацію про технічні можливості компанії та кількість груп реагування.

Нагадаємо, що с 01.12.2015 р. Поліція охорони в односторонньому порядку припинила співпрацю з приватними охоронними, у т.ч., з надання послуг термінового виїзду груп реагування на інформаційні повідомлення суб’єктів господарювання.

Опубліковано в суспільство

До Національної мережі груп швидкого реагування вже увійшли понад 250 екіпажів.

Про це на сторінці у Фейсбук повідомила Українська федерація професіоналів безпеки (УФПБ).

Ініціатори створення мережі вважають, що вона вже виступає гідною альтернативою послуг Поліції охорони і будують стримані прогнози.

Журналісти ІБ «Сек’юріті ЮЕй» переконались, що в кожній зоні реагування в рамках мережі відбулось подвоєння мобільних груп, що зменшило час прибуття на сигнали тривоги. Оператори пультів спостереження різних компаній мають можливість спостерігати за місцезнаходженням усіх ГШР на мапі Києва та Київської області в он-лайн режимі. Маючи можливість доступу до загальної бази, оператори скеровують скеровувати дії співробітників ГШР.

Нагадаємо, що Національна мережа груп швидкого реагування почала створюватись наприкінці 2015 року. Ядром мережі стали декілька київських охоронних компаній.

По темі: Інтерв’ю президента УФПБ Сергія Сидоренка з проблем створення мережі.

Опубліковано в суспільство

Господарський суд Житомирської області знайшов підставу, щоб не визнавати недійсним договір Поліції охорони щодо охорони ЗАТ «Житомирські ласощі».

Зокрема, суддя Маріщенко вирішила, що не може розглядати справу, оскільки її квартиру охороняє Поліція охорони (справа № 906/94/16).

Нагадаємо, що за твердженням деяких ЗМІ, Поліція охорони стала пособником бандитів, які здійснили розбійний напад на Житомирську кондитерську фабрику «ЖЛ».

Опубліковано в суспільство

Використання підрозділів ДСО та Поліції охорони під час рейдерських захоплень. Новітня історія. Погляд журналістів відеожурналу "Сек'юріті ЮЕй".

Опубліковано в відеосюжети
Сторінка 1 із 2