19 11 2017

Ukrainian (UA)Russian (CIS)
facebook1twitter1
en

Криминал

20 августа 2014 года в магазине «Graff», а также не имеющих к магазину отношения помещениях сотрудниками прокуратуры, милиции Печерского района г. Киева, бойцами спецподразделения «Сокол» и сотрудниками МЧС был проведен незаконный обыск, в ходе которого было украдено денег, часов, ювелирных изделий на общую сумму, превышающую 2,5 млн. евро. К счастью, «обыск» во всех подробностях зафиксировали камеры видео-наблюдения, которые чудом не уничтожили грабители.

Видео, на котором правоохранители под чутким руководством старшего прокурора Печерского района Павла Козлова прячут деньги в коробки из-под пиццы, драгоценности и часы рассовывают по сумкам, карманам, мусорным пакетам и нижнему белью стало хитом интернета и сенсацией в СМИ.

Kozlov

Прокурор Козлов непосредственно руководил ограблением бутика GRAFF. Год прошел, и он на свободе. Даже улыбается.

Реакция была незамедлительной: тогдашний генпрокурор Виталий Ярема принес владельцу магазина публичные извинения, а вот от участников обыска посыпались угрозы!

25 августа 2014 года было открыто уголовное дело по подозрению сотрудников прокуратуры Печерского района г. Киева Козлова П.Б.,  Савчука В.В., сотрудников Печерского райотдела милиции Забуги В.В., Жданова О.М., Арцюха Р.М., Коберника Р.В., Цегельника В.И. в совершении ограбления. Козлова и Забугу арестовали, но ненадолго – суммы залогов снизили и воров выпустили на свободу. Та же история произошла с подозреваемыми Арцюхом и Коберником. Бывший милиционер Цегельник, лишь получив подозрение, немедленно отправился служить в Вооруженные Силы Украины.

112_ogtablЗвезды видео – подставной понятой Владимир Филоненко, мастерски прятавший бриллианты в трусы, бывшая сотрудница Печерского райотдела милиции Мария Васильева, придирчиво подбиравшая себе часы, украшения, а по совету Козлова унесшая в сумочке 20 тысяч долларов, равно как и ее коллега, Витко Олег, исчезли. Найти их коллеги из правоохранительных органов не могли в течение года. Причину тому знает только следователь прокуратуры Виктор Авдеев, который вел дело.

Также только он может объяснить, почему не были допрошены свидетели и подозреваемые, не были проведены экспертизы, и с какой целью он методично разваливал дело. Можно предположить, что таким образом он пытался спасти подозреваемых от наказания. Кстати, многих из них он ранее знал, а с некоторыми дружил в соцсетях Интернета.

В ходе расследования выяснилось, что еще в мае 2014 г. Козлов за 3 дня сфальсифицировал дело против магазина «Graff», в котором группа неустановленных лиц якобы продает контрафактный товар, в том числе с использованием радиоактивного сырья. На этом основании за подписью судьи Екатерины Середы Козлов получает разрешение на обыск.

В итоге, дело «о контрафактных часах» закрыли в связи с отсутствием состава преступления, однако разбираться, кому и для чего был нужен обыск, никто не стал. Это и неудивительно, ведь покровители Козлова – тогдашний прокурор Печерского района Олег Васильев и его заместитель Александр Харлов, дававшие Козлову указания касательно обыска, не просто не были привлечены к делу, а получили повышение. Теперь они занимают руководящие должности в прокуратуре г. Киева. Вышли сухими из воды и тогдашний прокурор столицы Сергей Юлдашев, и милицейские верхушки Печерского района: Бондаренко В.В., Литвин Д.А. (предоставивший своего карманного понятого Филоненко), Кравченко Р.М. – все они причастны к укрытию награбленного.

Прикрывают Козлова не только с тыла: дорогостоящего адвоката ему оплачивает небезызвестный Юрий Плохих, оценщик и специалист по сбыту часов и ювелирных изделий. Именно с ним во время обыска несколько раз встречался Козлов дабы Плохих оценил качество и стоимость часов и изделий с целью последующей их реализации.

Прокуратура г. Киева бездействует: не проводится ни следственных, ни негласных действий, поэтому украденные предметы до сих пор не найдены. Также не привлекаются к ответственности и бойцы спецподразделения «Сокол», бойко распихивавшие по всем карманам часы и украшения.

А вот уж совсем абсурдный факт: милиционер Коберник Р.В., получивший подозрение и сидевший в СИЗО, до сих пор не уволен из органов (?!). Это не просто странно и необъяснимо, а опасно!

Итог расследования длиною в год: награбленное не найдено, все подозреваемые на свободе, суд постоянно переносится. Выпущенный на свободу Павел Козлов и его покровители – О. Василев, А. Харлов, С. Юлдашев, имея влиятельные связи, оказывают давление на следствие, пытаются переключить внимание с совершенных ими преступлений, несмотря на то, что в прокуратуре г. Киева лежит еще как минимум 10 заявлений потерпевших от рук Козлова П.Б.

Таким образом, выходит, что вся борьба с коррупцией, люстрация, реформы правоохранительных органов – лишь фикция: настоящие преступники по-прежнему надежно сидят в своих кабинетах и делают все, чтобы сохранить удобное кресло. Если эта мощная преступная группировка в правоохранительных органах не будет наказана, о каких реформах вообще можно говорить?!

Окончательное раскрытие ограбления магазина «Graff», а затем наказание всех виновных в содеянном могут и должны стать переломным моментом для всей страны!

Ранее «Наша версия» сообщала о неудержимой страсти Павла Козлова к дорогим автомобилям премиум-класса, а также игнорировании с его стороны законодательства Украины.

Источник: «Наша версия»

По теме: видео канала 112.

«Ідіоти взагалі дуже небезпечні, і навіть не тому, що вони неодмінно злі, а тому, що вони чужі до будь-яких міркувань і завжди йдуть напролом, як ніби дорога, на якій вони опинилися, належить їм одним».

Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович

 

Небайдужі громадяни Солянуватки вирішили: досить бути безпорадними перед «сильними світу цього»…

с__28

Громадська активістка Надія Гамрат на прийомі у сільського голови Василя Івашка…

Часто, коли поспілкуєшся з людьми в провінції і мова заходить про взаєстосунки з владою і взагалі з «сильними світу цього», то червоною лінією у бесіді від більшості з них звучало: «у нас немає таких грошей, щоб ми були цікаві прокурорам чи суддям», і «від нас нічого не залежить, все вирішують великі дядьки, нехай думають».

Ось ці слова про власну незначущість дуже характерні і є типовими ознаками того, що соціологи і психологи називають «синдромом вивченої безпорадності». Якщо людина не раз переконувалася, що її активність нічого не може змінити, вона відмовляється від дії навіть тоді, коли ці зміни можливі: адже життя навчило їх «не смикатися» і приймати його у всій непривабливості.

Позиція людей на кшталт «хто ми такі, нехай вирішують великі дядьки» призводить саме до того, що начальники або місцеві «авторитети» і вирішують все на свою користь. Така пасивна реакція — це спосіб пристосуватися до оточуючого середовища, відмовляючись від себе. За дослідженнями соціологів, вважаючи себе нулями, люди намагаються компенсувати власне ніщо, надмірно надуваючи величину того, хто відбив у них охоту щось вирішувати.

Безпорадні легко миряться з логічними недоладностями у своїй позиції. Для них начальник, патрон, босс чи шеф (яким був Янукович для більшості людей Донбасу) може бути одночасно і злочинцем, який може принизити, пограбувати, накрасти у великих масштабах, і таким собі благодійником, оскільки вибачив людині маленькі крадіжки чи інші грішки, але ж потім тривалий час буде шантажувати її. Соціологи називають таку позицію соціальним ідіотизмом. І це не лайка, це діагноз.

с__15

Депутат сільради Ігор Комнатовський: «Може й голосував, я не знаю… Ідіть до голови сільради, він підписував, то нехай він вам і відповідає»

Велика біда не тільки людей Солянуватки чи всього Старосамбірського району, а й багатьох населених пунктів всієї України в тому, що в них міцно прижилася «вивчена безпорадність», як назвав цю людську ваду український публіцист Леонід Швець. В цих містах і селах довго привчали до думки, що люди ні на що тут вплинути не можуть, все міцно схоплено однією людиною чи кланом, йому видніше. Так, погоджуються люди, цей тип сумнівних достоїнств, але він все може, у нього усе схоплено в міліції, прокуратурі та судах, що краще з ним не сперечатися і не заперечувати ні в чому. Тобто краще нічого не змінювати — буде тільки гірше.

Ось цей ідіотизмом (нікого не хочемо образити — сприймайте як встановлений наукою діагноз, за яким має йти процес позбавлення соціальної хвороби) і вирішили викорінювати із душ односельців активісти Старосамбірщини, й Солянуватки зокрема.

Люди на селі дуже мало обізнані зі своїм правом, — Олег Яворський, воїн АТО, громадський активіст

IMG_0382

З громадськими активістами Солянуватки Надією Гамрат й Ігорем Луцьом ми вже знайомі. З іще одним з найактивніших громадських діячів села й Старосамбірщини — Олегом ЯВОРСЬКИМ ми зустрілися в Києві. Хоч він нині перебуває на військовій службі, однак ані трохи не перестає перейматися проблемами мирного життя.

— Моя головна позиція в житті — допомагати людям, і ні в якому разі не можна відвернутися від тих, хто потребує твоєї участі. Якщо людина з чимось приходить, їй обов’язково треба допомогти — інакше я вже не можу. На жаль, в нашому Старосамбірському районі на Львівщині проблема полягає саме в тому, що місцева влада відвернулася від людей. Сільські і районні керівники дбають лише про тих, хто їм потрібен для власної користі. Всі інші люди не мають реального права на допомогу від наших місцевих держиморд. Звертатися, звичайно, можуть, але результату будуть чекати місяцями, роками, а потім отримають (усно або письмово), що не мають змоги задовольнити ваше прохання.

Ми з однодумцями вирішили згуртувати, перш за все, небайдужих людей до того, що робиться у селі, в районі, в області і в усій Україні. Тож я ініціював у нашому селі створення громадської організації, яку назвали «Економічний східноєвропейський розвиток територіальної громади». Коли люди звертаються до нас, ми спочатку вникаємо в суть проблеми з тим, щоб допомогти, а не поспівчувати — будь що прагнемо надати чи то юридичну консультацію аж до участі в судах, чи то вирішити побутове питання. Адже нахабство діючої влади в районі настільки переповнює людське терпіння, що вони почуваються у безвиході і просто не знають вже куди звертатися. На низовому рівні у нас в Україні в кожній області, в кожному районі створені і діють своєрідні кланові системи, котрі замкнули в собі коло практично одних і тих же людей, які працюють виключно на своє благо. Проблеми громади їх не цікавлять. І кланова система, користуючись безпорадністю й пасивністю людей, до того відшліфувала використання адмінресурсу в ході будь-яких виборів, що протягом останнього десятка років (якщо не більше) депутати сільських, селищних і районних рад фактично призначаються вищезгаданими кланами.

Я дуже хочу, щоб у Солянуватці відбулися зміни на краще, аби люди відкрили очі і зрозуміли, що головне й останнє слово в управлінні селом має бути за ними. Тому сільський голова не повинен маніпулювати ними на догоду районним керівникам або своїм особистим інтересам. Кожен житель села має усвідомити, що є складовою територіальної громади, яка може і має право поліпшувати життя для кожної сільської родини.

(Може, комусь це й видасться пафосом, але з уст Олега Яворського все звучить дуже щиро. Хтось скаже, що з огляду на наших політиків говорити багато хто навчився. Так, але далеко не всі вони здатні на самопожертву, заради підтвердження висловленої позиції.

В той час, як одні б’ють себе в груди і оголошують себе патріотами, Олег без вагань пішов до війська і захищає Україну від зовнішнього агресора. Коли лже-патріоти чинять свавілля, забирають у партнерів бізнес, обкрадають бюджет Старосамбірського району, незаконно стягуюють неадекватні кошти за оренду місць на ринках з дрібних підприємців, та всіляко знущаються над односельцями, Олег разом з командою однодумців створює громадську організацію на захист порушених прав людей. Причому ГО «Економічний східноєвропейський розвиток територіальної громади» надає людям правову допомогу, здійснює захист в судах безкоштовно для солянуватців. Так, односельці поступово, особливо з числа тих, хто на собі переконався в силі громадянської солідарності і взаємодопомоги, почали долучатися до роботи в громадській організації. Нині її чисельність зросла майже до 40 членів — ред.)

Сільський голова Солянуватки Василь Івашко, — продовжує Олег Яворський, — завжди заручається підтримкою міліції й прокуратури — саме ці структури районного рівня «кришують» його. Тому його безчинства проходять на раз-два і всі скарги чи заяви проти нього закінчуються без жодних негативних наслідків. Робиться це за простою і цинічною схемою: якщо людина, аби припинити свавілля голови, звернулася до міліції, там його спрямовують до прокуратури, а звідти, де також їй не зарадили кажуть йди до суду і, не знаходячи ніде справедливості, правдошукач зрештою змирюється з кривдою. Або ж починає нове коло походів по інстанціях, але вже обласного рівня. Однак, за існуючою в країні практикою, з облцентру все знову спускають до району, де заявнику (чи скаржнику) єхидно натякають, мовляв, от бачиш – знову до нас прийшов, а ми тепер відпишемо нагору, що ти скандаліст і склочник…

Івашко маніпулює односельцями, зловживаючи своїм службовим становищем. Він створив коло прихильників, наділивши їм землю, і тепер опирається на них та своїх родичів під час виборів, а також, коли хоче протягнути якесь дуже сумнівне з точки зори закону рішення сільради.

(Тиск «кола прихильників» сільського голови довелося спостерігати і журналістам під час нашого відвідування Старосамбірщини, коли зграя «вдячних односельців» на чолі з його тещею дуже агресивно відпрацьовувала свій борг перед благодійником — ред.)

с__26

Теща сільського голови Василя Івашка поводить себе у сільраді як у себе вдома…

До всіх інших солянуватців у нього ставлення таке: вам щось не подобається — ідіть до прокурора чи до суду. А в людей до нього як правило дуже прості і законні прохання — надати інформацію про паї, де розташована їхня земельна ділянка, бо більше половини села не знає цього, на що він відповідає, що нічого не знає, мовляв, карти розташування земльних ділянок загублені. Але, коли для власних потреб треба підготувати рішення сільради і подати на затвердження в район, то Івашко все чудово знає і копії карти земельних ділянок супроводжують вигідні йому документи.

Завжди, коли наша громадська організація зверталася до сільського голови Солянуватки щодо земельних питань, він спрямовує нас до землевпорядника Старосамбірського району, де нам також не можуть нічого конкретного сказати. Тоді ми починаємо ставити Івашку в усній та письмовій формі дуже незручні, провокативні для нього питання. Отут і дають про себе знати його покровителі. На нас починають тиснути міліція або прокуратура, робляться спроби в чомусь звинуватити наших активістів. Сільський голова і його поплічники та радники з числа тих, кому він постійно надає преференції, щоб вони в нього не попросили, починають залякувати людей, яким ми сприяли в пошуку відповідей на їхні питання від пана Івашка. Односельці потім також не знаходили захисту ні в міліції, ні в прокуратурі, а наражалися лише на неприємності.

Ті ж, хто задружив з головою, можуть дозволити собі забрати громадську дорогу, що веде з села до поля, й інші протизаконні вольності, що обмежують права сусідів. І коли громадські активісти докопуються до справжньої суті питання, то в сільраді з’являються якісь сумнівні документи, виготовлені заднім числом. Як з тими ж земельними паями солянуватців, що були віддані в обробіток орендарю без згоди їх власників.

 

"За демократії дурні мають право голосувати, а за диктатури — правити"

Бертран Рассел

IMG_0351

Олег Яворський впевнений, що тотальну зміну влади в Україні треба починати знизу. Адже в кожному місті чи селі є розумні і порядні люди, які можуть очолити громаду.і дати раду усім назрілим проблемам. Але людям не треба мовчати, коли порушують їхні права, бо саме на їхню безпорадність і розраховують івашки та жуки. І не просто не мовчати — щодо цього, то на своїх кухнях та садибах обговорення йде серед людей жваве. А от коли за словом починається якась конкретна дія, отоді бюрократ, казнокрад і корупціонер відчуває неабияку загрозу — і це вже результат. Сама ж дія, вважає О.Яворський, настає для людини з усвідомлення себе як частини громади, яка лише гуртом може подолати негаразди життя.

І ще дуже важливо, підкреслює наш співбесідник, для зламу корумпованої системи перше, без чого буде неможливо результативно діяти, це треба, щоб люди свої проблеми виносили на загал, разом збиралися, радилися, як їх раціонально вирішити, — тільки тоді можуть відбутися зміни.

— Як приклад, розкажу вам про типову ситуацію, що сталася в Солянуватці, — запропонував Олег Яворський. — До нас в громадську організацію звернулася людина, в якої (і не лише в неї) забрали дорогу. Спочатку вона, а це була Надія Гамрат, приходила на прийом до сільського голови і написала заяву до міліції — безрезультатно, потім був позов до суду, який триває й досі, уже майже рік. За цей час до неї приходила міліція, але не для того, аби притягти до відповідальності її кривдника, а пропонували забрати із суду позовну заяву, якщо не хоче зайвих проблем. Я думаю, що простий дільничний міліціонер не буде це робити без команди свого керівника, який відповідно узгоджує це з прокурором і суддею, бо всі вони пов’язані між собою. І кому вони швидше підуть назустріч — простій жінці, яка все в житті заробила власною працею, чи дуже впливовому в Старосамбірському районі власнику ринку у місті Добромилі пану Жуку, котрий має мільйонні обороти?

с__16

Ярослав Жук власною персоною у власній аптеці, поривається викликати міліцію…

Питання риторичне, і відповідь на поверхні. Цей «господар життя» навіть не приховує своїх намірів і прямо попереджає свою жертву, мовляв, мовчи і не смикайся, буде так, як я захочу — у мене в районі і вище «все схоплено».

Довідка НВ

У Надії Гамрат в селі Солянуватка є земельна ділянка з будиночком, що дісталася їй у спадщину. І саме тут її сусідом є та сама впливова людина Ярослав Йосипович Жук, якому теж у спадщину дістався будинок та земельна ділянка. Спочатку Я. Жук хотів за безцінь придбати у Н.Гамрат успадковану землю, однак вона відмовилась. І тоді він почав їй мститися, а саме викинув щебінь на дорогу, що веде до будинку Надії, приєднав до своєї земельної ділянки, дорогу загального користування, тим самим у десятка людей села немає можливості вільно заїжджати до своїх земельних ділянок.

Намагаючись законним шляхом врегулювати спірне земельне питання із сусідом і депутатом сільради І.М. Комнатовським, Н. Гамрат звернулася до сільського голови Василя Івашка та землевпорядника Василя Кузяна, однак вони направили її для вирішення цього питання до суду. І тут з’являється Я. Жук, який всіляко намагається нашкодити жінці, оскільки теж зазіхає на її земельну ділянку, що розташована по сусідству з його спадщиною. Тому пан Жук хвацько взявся допомагати в протиправних діяннях Комнатовському, Кузяну та Івашку. Як кажуть люди в селі, ним всіляко підкуповуються свідки, а також сам іде до суду давати неправдиві покази.

с__18

Раніше Ярослав Йосипович відзначився у Старосамбірському районі тим, що 2010 році відібрав бізнес у свого друга і кума Олега Князя. Нині Ярослав Жук є директором ринку. Тепер він сам встановлює орендну плату для місцевих підприємців.

с__23

Приватний підприємець Олександр Короляк

Олександр Короляк та його дружина є підприємцями Добромильського ринку і сплачують Жуку орендну плату, однак, оскільки вони не погоджувалися з ціною орендної плати і відкрито заявляли про це Жуку, то останній почав відкрито мститися їм. А саме — наприклад, насипав цеглу перед кіоском О. Короляка. Коли ж Олексадр її прибрав, то пан Жук звинуватив підприємця у крадіжці та ще й начебто той побив його. Однак Короляка суд виправдав.

 

"Наприкінці все обов’язково має бути добре. Якщо щось погано — значить, це ще не кінець…"

Пауло Коельо — легендарний бразильський прозаїк і поет

У нас, та й не лише у нас, типова ситуація по всій сільській Україні, голова сільради стає на бік того, у кого є гроші і який готовий «віддячити» за ту чи іншу послугу. Несуть не завжди гроші, хтось принесе кабанчика, хтось будматеріалу на будівництво хатинки, таким вдячним відвідувачам сільський голова відразу знаходить можливість вирішити питання, не посилаючи людину в район.

У публікації «Ніщо не врегульовано остаточно, поки не врегульовано справедливо» ми розповідали про те, як зустріли журналістів у сільраді. Ось цей фрагмент:

«Словом, ось із таким багажем інформації та купою запитань ми завітали до Солянуватської сільради. Але цивілізованої розмови з сільським головою Василем Івашком у нас не вийшло. Він оголосив столичних журналістів та громадських активістів-односельців рейдерами, рукою показував на двері і наказував йти геть. Потім голова кричав, що від нас тхне горілкою й перегаром, поривався викликати міліцію, на що ми люб’язно запропонували йому свою допомогу, запитавши: кого набрати? Але Василь Васильович тут же передумав викликати міліцію і зателефонував якомусь своєму патрону (шефу чи босу — як кому подобається), повідомивши того: «вони вже приїхали». Нам не було чути, що абонент відповів Івашкові, але чомусь він знітився, присів на стілець і вже перестав нас виганяти з приміщення сільради. Однак жодного конструктиву в розмові не виявляв, а посилав представників сільської громади і журналістів до суду, мовляв, ідіть і там вирішуйте свої проблеми».

с__22

Ярослав Жук розповідає все, що він думає про журналістів…

Так тепер нам зрозуміло, до до якого шефа телефонував сільський голова В.Івашко. Саме пан Жук, до речі, і повідомив сільського голову, мовляв, чекай знову приходу журналістів. Мало того, Івашко слово в слово промовляв ті ж сентенції, що ми чули напередодні в Старому Самборі від Ярослава Йосиповича, як от: «Ви не журналісти, ви рейдери, вас купили…».

До речі, пан Жук так само як й сільський голова виганяв нас з аптеки і забороняв нам вести зйомки. Однак, потім, коли відчув, що таки якось треба сказати щось виправдальне про себе, почав спілкуватись і все заперечувати. А як він зрадів, коли побачив нас разом із одним із громадських активістів і пмісцевим підприємцем Ігорем Луцем! Мовляв, а я ж казав, що ви куплені. Ну, що ж, як кажуть, кожний думає в міру своєї розпусти…

Як не дивно, але ж так само почав розмовляти з журналістами і депутат сільської ради Ігор Михайлович Комнатовський, коли йому поставили незручні питання.

с__19

Ігор Комнатовський спілкується з журналістами, поки його не запитали, чому він потурає злочинцям…

— Пане Ігорю, як депутат Солянуватської сільради ви були присутні на сесії і брали участь в голосуванні щодо паїв в грудні 2014 року?

— Так. А яких саме паїв?

— Про визнання частини паїв в якості незатребуваних, в результаті чого багато односельців позбавили права на користування власними земельними ділянками, а декого з живих зарахували до числа померлих, як от Марію Дудзяк…

— А що було таке питання?

— Це ви у нас запитуєте? Ви ж депутат…

— Вам треба піти в сільраду і там запитати. Бо я ось кожен день працюю, бульбу вожу на своїх конях, я не пам’ятаю, що я вчора їв, чи яку горілку пив. Мені треба побачити, які питання були на на тій сесії.

— Ми щойно звідти. І у нас є копія протоколу (показуємо витяг, завірений у сільраді), в якому зазначено, що ви були присутні і ваш голос був, власне, вирішальним, аби прийняти таке протизаконне рішення…

Тут пан депутат занервував, почав ходити, закурив цигарку, а потім сказав:

— Я захочу, то дам вам інтерв’ю, а захочу не дам, то є моє рішення. Ідіть собі з вашими протоколами, з тими паями до Луця, до сільської ради і робіть, що хочете…

— А що хіба Луць є депутатом? Ви ж депутат і за протоколом голосували за дане рішення…

— Може й голосував, я не знаю… І взагалі, я більш не бажаю з вами розмовляти. Ідіть до голови сільради, він підписував, то нехай він вам і відповідає…

с__20

…А потім, пославши журналістів з папірцями куди подалі, пан Комнатовський повів коней до воза, запріг і поїхав додому

S

У верхній частині протоколу чітко зазначено, хто був на засіданні сесії Солянуватської сільради, на якій депутати фактично вчинили кримінальне правопорушення

S

В нижній частині першої сторінки протоколу читайте пункт 8, в якому зазначено, що депутатиСолянуватської сільради голосували за питання і тим самим порушили конституційні права односельців, забравши в одних землю, а інших зробили покійниками…

До речі, депутат сільради Городецький Михайло Тарасович прийшов на початок тієї самої сесії, але (напевне, дізнавшись про наміри сільського голови В.Івашка протягнути протиправне рішення) залишив приміщення і в голосуванні участі не брав. Хоча в протоколі про позитивне голосування стоїть його прізвище. Невже йому байдуже, що за волею порушників закону з числа керівництва сільради він також причетний до злочину? Або взяти секретаря виконкому сільради Мацько Олену Степанiвну — невже людина не розуміє, що сільський голова коїть беззаконня? Ну, що ж кожний робить сам свій вибір, яку йому позицію займати у власному житті, але й нарікати потім на долю не потрібно, коли наступить час розплати за свої вчинки.

На жаль, соціальним ідіотизмом заражені «маленькі люди» (як каже депутат Комнатовський — «ідіть до голови», тобто до «великого дядька») не лише в органах місцевої влади, і в міліції, і в прокуратурі. І це, до речі, грає з ними злий жарт — вони втрачають почуття самозбереження і не звадумуються про невідворотньою відповідальністю за скоєне, бо сподіваються, що начальник (шеф, босс, патрон) прикриє їх…

Що ж рано чи пізно, а справедливість має восторжествувати і в Старому Самборі, і не завадять цьому ніякі жуки чи івашки, разом зі своїми кишеньковими міліціянтами, прокурорами чи суддями…

Стас ЧЕРКАС,

Дмитро ФЕДОРЕНКО

 

PostSkriptum:

Коли верстався цей номер «Нашої версії», нам повідомили зі Львівщини, що депутат Солянуватської сільської ради І. Комнатовський не прибув на суд за позовом громадської активістки Надії Гамрат — кажуть «патріот», як любив називати себе Ігор Михайлович, подався на заробітки до Росії.

IMG_0390

До речі, Олег ЯВОРСЬКИЙ також поїхав  на схід, але не  працювати на економіку країни-агресора, а добровольцем в зону АТО, де бере участь в бойових діях проти російських загарбників, захищаючи Україну і всіх українців, включаючи жуків, івашків та комнатовських. І на відміну від Ярослава Жука Олег Яворський не б'є себе в груди і не кричить, що патріот. Але, на жаль, йому як громадському активісту доводиться допомагати ще й українським селянам захищатись від подібних псевдопатріотів... 

Внутрішня окупація, ч.2: Добромиль — Солянуватка
Dobromyl

Источник - "Наша Версия"

Поїздку до Старосамбірського району журналістів «Нашої версії» спричинило звернення Громадської організації «Економічний східноєвропейський розвиток територіальної громади» із проханням допомогти жителям села Солянуватка відстояти своє право на користування земельними паями. Ці земельні пайові частки знаходяться на 135 га, що входять до території Солянуватської сільської ради. Але в тому-то й полягає проблема, що далеко не всі селяни знають, де саме ці частки і чому їм не виділять землю в натурі?

Nadiya

Ліворуч на фото Надія Гамрат, а праворуч Марія Дудзяк, яку зробили покійною депутати Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області

 

Ми не допоможемо людям, роблячи за них те, що вони могли б зробити самі

А ще у зверненні громадських активістів с. Солянуватки було поставлено ряд риторичних питань, пов’язаних з порушеними правами односельців.

с_1

Зокрема, жителі Солянуватки хочуть почути від голови сільради Василя Івашка

с__6

та землевпорядника Василя Кузяна відповіді на наступні запитання:

— чи передавалися землі пайовиків в оренду без їх відома;

— чому для декого з односельців договори оренди пайової землі складено з порушеннями кримінального характеру — на окремих заявах і договорах поставлені підроблені підписи;

— чому договори оренди, складені у 2013 році, були зареєстровані у Солянуватській сільраді лише в 2014 р.;

— чи в повному обсязі здійснювалася оплата за оренду пайової землі;

— чому пайова земля використовується у 2015 році без продовження терміну дії договорів оренди;

— чому в Солянуватській сільраді заважають людям оформляти спадщину на земельний пай, затягуючи або й зовсім відмовляючи у видачі необхідних для того документів;

— як пояснять у виконкомі сільради той факт, що в оренду, окрім пайових наділів, віддано землі села без проведення громадських слухань і взагалі зробили це таємно від людського загалу?

Перш ніж завітати до Солянуватської сільради, аби зробити спробу отримати відповіді на вищезазначені питання, ми зустрілися з представниками ГО «Економічний східноєвропейський розвиток територіальної громади», де нам показали конкретну заяву про порушені права двох жителів цього села. Ось що пише її автор на ім’я голови громадського об’єднання:

«Прошу Вашої допомоги у вирішенні питання щодо моєї частки земельного паю та паю М.М. Лішкович, яка доручила мені зайнятися переоформленням спадщини після смерті її чоловіка В.Лішковича та її свекрухи Г.Лішкович. Паї знаходяться на землях Солянуватської сільради. 1 липня 2013 року був складений договір без мого відома про оренду моєї земельної частки паю з фірмою «Агро Л. В. Лімітед», а також мій підпис на договорі є підробленим. Землевпорядник сільради В.В.Кузян зробив це власноруч. Договір цей був складений на один рік, а його продовження ніхто зі мною не узгоджував, однак землею користуються і нині. Кошти за оренду паю мені були виплачені не повністю, як зазначено у договорі. Паї В.Лішковича та Г.Лішкович працівники сільради самовільно віддали в оренду, а кошти за це поступають невідомо кому. Таких прикладів у селі багато. Декого з власників паїв уже немає серед живих, а їхні паї використовуються орендарем. Мало того, спадкоємцям не дають скористатися паями, що по праву належать їм, так ще й не сплачують за них орендну плату. На мою думку, відповідальні працівники Солянуватської сільської ради відділи землі в оренду більше, ніж було виділено під паї. Прошу Вас посприяти в організації інвентаризації всіх земель Солянуватської сільської ради, а також перевірити законність передачі пайових земель в оренду. 05.06.2015 р. Н. Гамрат».

«Ми не допоможемо людям, роблячи за них те, що вони могли б зробити самі» — це  вислів 16-го президента США Авраама Лінкольна, осмислений усім його життєвим і державницьким досвідом, — каже один з активістів місцевого громадського об’єднання Ігор ЛУЦЬ. — Однією з перших цю істину засвоїла наша односельчанка Надія Гамрат. Вона безкомпромісна до місцевих бюрократів, корупціонерів та хабарників. У неї загострене почуття справедливості і вона сміливо добивається правди, хоча неодноразово отримувала погрози. До речі, чоловік Надії — Андрій цілком підтримує дружину, бо й сам такої ж удачі і чолов’яга не боязкого десятка.

Так, недарма, напевне, односельці — з тих, хто симпатизує Н. Гамрат — звуть її соленуватською «Надією Савченко». А це, погодьтесь, дорогого варте, коли просту селянську жінку з передгір’я Карпат порівнюють з Героєм України, однією з тих, кого по праву вважають символом Революції Гідності.

Якщо вас щось не стосується напряму, не думайте, що це щось не завдасть Вам клопоту і не вразить вас…

с__29

Надія Гамрат на прийомі в сільського голови Василя Івашка

Надія Гамрат — корінна жителька Солянуватки, як борець за правду вона постійно перебуває під загрозою помсти від місцевих управителів та їхніх посіпак. Цікавимося у Надії, в чому вона черпала наснагу, вступаючи в почасти далеко нерівний бій зі зграєю місцевих корумпованих чиновників та прислужниками з правоохоронних структур Старосамбірського району? Чи не приходило на думку, мовляв, а що мені з того клопоту?

— Ви знаєте, іноді охоплював відчай, чи варто витрачати час та нерви на боротьбу з негідниками, що згуртувалися в кругову поруку і чинять свавілля тут, у нашому селі, і в усьому районі. Але як подивишся на стареньких односельчан, які терплять наругу від місцевих держиморд, то й подумаєш, якщо їх не зупинити, то й не лише нам, а й нашим дітям доведеться зазнавати такого ж безправ’я.

Щоб пояснити свою поведінку у подібних обставинах, я хочу розповісти притчу про мишоловку, яка назавжди запала мені в душу. Одного разу миша помітила, що господар ферми поставив мишоловку. Вона розповіла про це курці, вівці і корові. Але всі вони відповідали: «Мишоловка — то твої проблеми, до нас вона ніякого відношення не має!».

Трохи пізніше в мишоловку потрапила змія — і вкусила дружину фермера. Намагаючись її вилікувати, дружині приготували страву з курки. Потім зарізали вівцю, щоб нагодувати всіх, хто приїхав відвідати хвору. І, нарешті, закололи корову, щоб гідно нагодувати гостей, котрі прибули на похорон дружини фермера. І весь цей час миша спостерігала за подіями через дірочку в стіні і думала про речі, які ні до кого «ніякого відношення не мають»!

Мораль цієї притчі така: «Якщо вас щось не стосується напряму, не думайте, що це щось не завдасть вам клопоту і не вразить вас».

Створення громадського об’єднання в Солянуватці і стало свідченням того, що його активісти перейнялися ідеєю цієї моралі.

Незабаром вони зв’язалися з рядом громадських об’єднань Києва і попрохали у них консультативної та юридичної допомоги. Адже місцеві адвокати не бажали братися до справ, які вважали заздалегідь програшними. Одні з них на собі відчули як то змагатися з місцевим ОПГ у складі окремих співробітників міліції, прокурорських та суддів, тому уникали протистояння з місцевим «Спрутом». А інші дипломовані захисники обрали шлях співробітництва з цим кланом. Словом, захисту від таких адвокатів у серйозних справах годі було й чекати.

Столичні громадські активісти і адвокат Наталія Ковальчук порадили членам місцевого ГО «Економічний східноєвропейський розвиток територіальної громади» звернутися до народного депутата України Ірини Суслової з проханням допомогти встановити справедливість і поновити порушені права жителів Солянуватки, повернувши людям змогу розпоряджатися своїми земельними паями.

23 червня 2015 року Ірина Суслова направила депутатське звернення до прокурора Львівської області Романа Федика, в якому виклала всі факти порушень. Звернення було спрямоване також до Держінспекції сільського господарства у Львівської області та обласного ГУ МВС України.

Ірина Суслова

Народний депутат України Ірина Суслова

Враховуючи підтвердження порушень земельного законодавства, Держінспекція сільського господарства спрямувала клопотання до Солянуватської сільської ради про скасування рішення щодо надання в оренду ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед» земельних ділянок площею 47,42 га. Також, у зв’язку з відмовою ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед» у наданні матеріалів для перевірки законності укладання договорів оренди земельних ділянок з жителями села Солянуватка, інспекція направила матеріали про відмову в проведенні перевірки до Старосамбірського РВ ГУМВС України у Львівській області.

А вже 08 липня 2015 року було розпочато кримінальне провадження за ст. 358 КК України («Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів»).

Окрім того, у зв’язку з підтвердженням Держінспекцією сільського господарства у Львівській області порушень земельного законодавства Солянуватською сільською радою, рішення останньої про виділення понад 47 га земельних паїв в оренду приватному підприємству призупинено. Наразі в Старосамбірському РВ ГУМВС України триває слідство. Про це член політради партії «Воля», народний депутат Ірина Суслова повідомила на партійному сайті громадян України, і активістів Солянуватки зокрема: «За моїм депутатським зверненням було розпочато кримінальне провадження за фактом підробки документів посадовими особами ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед» та порушення земельного законодавства на території Солянуватської сільської ради. Партія «Воля» вимагає, аби незаконне рішення цієї сільради було скасоване, а землю повернули людям. Місцева влада повинна нарешті усвідомити, що громада потихеньку вчиться відстоювати свої права і часи безкарності вже минули», — наголосила народний депутат.

Ірина Суслова в рамках своїх депутатських повноважень пообіцяла контролювати перебіг цієї земельної справи та обіцяє громаді села Солянуватка домогтися від сільської ради виконання вимог земельного законодавства.

Суворість законів пом’якшується необов’язковістю їх виконання

Так видатний письменник-сатирик Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін понад століття тому затаврував ганьбою царсько-російську дійсність. Але на превеликий жаль, це ж можна сказати і про ситуацію в нашій незалежній Україні. У нас, як стверджують фахівці, Верховною Радою прийнято дуже непогані закони, бо більше як два десятиліття ми фактично користувалися, наприклад, ще совковим КПК. Однак, змінивши цей кодекс, в Україні не помінялися ті, хто відповідає за «обов’язковість його виконання».

Добре, що депутат Ірина Суслова перейнялася проблемами селян Старосамбірського району і зрушила з місця те, що мало робитися само собою, якби міліція та прокуратура дотримувалася тієї самої «обов’язковості виконання законів».

Взагалі-то ми обираємо депутатів до парламенту, аби вони готували й удосконалювали українське законодавство та жорстко контролювали його виконання. Тому зараз у нардепа І.Суслової є всі підстави, щоб спитати у прокурора Львівської області Романа Федика, чи може він примусити виконувати закони працівників міліції і прокуратури Старосамбірського району.

Голубець

Старший слідчий Старосамбірського РВ майор міліції Василь Голубець

Так, старший слідчий СВ Старосамбірського РВ ГУ МВС України у Львівській області майор міліції В. Голубець фактично саботує здійснення досудового розслідування справи, що внесена до ЄРДР за № 12015140320000383 від 08.07.2015 року.

Власне, про це йдеться в адвокатському запиті Наталії Ковальчук до народного депутата України Ірини Суслової. Зокрема, Н. Ковальчук повідомляє:

«Гамрат Надія Ярославівна визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні та допитана… Гамрат Н.Я. вказала, що їй стало відомо про те, що між нею та ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед» (Орендар) в особі Груци Мар’яни Романівни було укладено Договір оренди землі від 01 липня 2013 року і що відповідно до умов вказаного договору в оренду було передано земельну ділянку загальною площею 1,3 га. Однак вказаний Договір Гамрат Н.Я. не підписувала і в договорі стоїть не її підпис, а підпис землевпорядника Солянуватської сільської ради Василя Кузяна. Однак, з огляду на те, що потерпіла Гамрат Н.Я. вказала, що землевпорядник Кузян В.В. вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366 КК України, станом на 19.08.2015 року перевірку вказаного факту слідчим не було призначено ані почеркознавчої експертизи, ані відібрано зразків почерку у потерпілої, а також не проведено одночасного допиту кількох осіб, а саме — Гамрат Н.Я. та Кузян В.В. Крім того, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 40 Кримінально-процесуального кодексу України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Однак, порушуючи вказані норми закону, слідчий не проводить по справі необхідні процесуальні дії, що призводить до порушення розумних термінів проведення досудового розслідування та порушення законних прав й інтересів потерпілої й інших учасників кримінального провадження».

Адвокат просить народного депутата «допомогти активізувати досудове розслідування» у цьому кримінальному провадженні. А як на нашу думку, то депутату Ірині Сусловій треба було б звернутися із запитом ще й до Генпрокуратури України про неналежне професіональне ставлення до своїх обов’язків прокурора області Романа Федика. Інакше він мав би ініціювати звільнення з посади прокурора Старосамбірського району пана Лупака, який не слідкує за дотриманням законності на ввіреній йому території, не кажучи вже про старшого слідчого майора міліції пана Голубця та його міліцейського керівництва.

А живих вони роблять мертвими…

с__2

Сільський голова Василь Івашко, не маючи аргументів, обзиває рейдерами… журналістів

Але не тільки вище зазначений злочин не поспішають розслідувати у Старосамбірському районі. У прагненні наживи на чужій власності в тому ж селі Солянуватці керівництво сільради — в особі голови Василя Івашка за сприяння того ж таки землевпорядника Василя Кузяна та ряду слухняних депутатів сільради — віддало у порушення закону не витребувані земельні паї односельців.

с__5

Землевпорядник Василиь Кузян жодної  своєї вини не визнає

Про цей злочин є відповідні заяви, але ні міліція, ні прокуратура в Старому Самборі не реагує належним чином. Найбільше, що вони роблять, це приймають так звані «заяви від громадян» — це така їхня шахрайська придумка, аби не вносити відомостей до ЄРДР, а потім з часом таку заяву спускають на гальма і, потерши долоні, ховають папірець до архіву. Не забувши при цьому натякнути івашкам та кузянам (напевне, їх в районі вистачає), щоб «позолотили» долоні, які ховали «наклепи на порядних людей» до міліцейського архіву.

Але те, про що ми дізналися від громадських активістів Солянуватки, не вкладається в жодні рамки здорового глузду. Голова сільради В. Івашко так захопився дерибаном земельних паїв, що «умудрився» разом із землевпорядником записати до списку мертвих абсолютно живих односельчан. А виявили цей злочин з боку відповідальних працівників сільради громадські активісти, вони ж і ознайомили усіх солянуватців з таким «ноу-хау» від Івашка та його посіпак з числа депутатів, які нібито проголосували, покірно піднявши руки, не задумуючись, що вчиняють. Ну, і як тут не погодитися з класиком літературної сатири, котрий сказав: «Є такі люди, до яких просто хочеться підійти і поцікавитися, чи складно їм без мізків жити?».

Як кажуть в таких випадках, напевне, Микола Васильович Гоголь перевернеться в труні, коли дізнається, що сюжет придуманий і поставлений наяву на підмостках Солянуватської сільради переплюнув його «Мертві душі». Павло Іванович Чічіков виявився набагато благороднішим від своїх клонів із Солянуватки, бо він скуповував мертві душі, видаючи їх за живих і мав зиск з того, що шахраював з державою. А його нащадки на Старосамбірщині за мертвих видають живих, обкрадаючи останніх.

Як розповіла нам одна з власників земельного паю та за сумісництвом «покійна» Марія Дудзяк, якось завітала до неї донька і повідомила таку сумну новину. Втім для пані Марії сумним було лиш те, що вона не отримувала гроші чи збіжжя за належний їй пай, бо, хвала Господу, ще жива й здорова.

Марія Друзяк

Марія Дудзяк в повному здравії

Словом, ось із таким багажем інформації та купою запитань ми завітали до Солянуватської сільради. Але цивілізованої розмови з сільським головою Василем Івашком у нас не вийшло. Він оголосив столичних журналістів та громадських активістів-односельців рейдерами, рукою показував на двері і наказував йти геть. Потім голова кричав, що від нас тхне горілкою й перегаром, поривався викликати міліцію, на що ми люб’язно запропонували йому свою допомогу, запитавши: кого набрати? Але Василь Васильович тут же передумав викликати міліцію і зателефонував якомусь своєму патрону (шефу чи босу — як кому подобається), повідомивши того: «вони вже приїхали». Нам не було чути, що абонент відповів Івашкові, але чомусь він знітився, присів на стілець і вже перестав нас виганяти з приміщення сільради. Однак жодного конструктиву в розмові не виявляв, а посилав представників сільської громади і журналістів до суду, мовляв, ідіть і там вирішуйте свої проблеми.

Ні, пане Івашко, проблеми відтепер починаються у вас з подільниками. І до суду доведеться йти вам, можливо за вироком щодо злочинної діяльності на посаді сільського голови. А тим, на чию допомогу ви розраховуєте, буде не до ваших проблем, бо й самим треба думати як врятувати свої дупи, як полюбляють висловлюватись герої американських детективних кінострічок…

Стас ЧЕРКАС,

Дмитро ФЕДОРЕНКО

Источник - "Наша Версия"

Професійні об’єднання журналістів заявили про наявність в діях народного депутата України із фракції «Самопоміч» Тараса Пастуха ознак запровадження цензури та тиску на газету «Тернопільська правда».

tern_press_smЗаява була зроблена 12.05.2015 р. у Тернопільському прес-клубі під час прес-конференції, присвяченій ситуації навколо вилучення накладу пілотного номеру газети «Тернопільська правда». У заході взяли участь представники ГО «Медіа-правовий сектор», м. Київ, та Спілки професійних журналістів.

Нагадаємо, що наклад газети був вилучений за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07.05.2015 р. Звернення до суду направило Управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Тернопільській області, де за клопотанням народного депутата пана Пастуха було відкрите кримінальне провадження.

Фіскальний орган побачив у діях видавців газети, яка розповсюджується безкоштовно, ознаки умисного ухилення від сплати податків (ст. 212 КК України). При цьому, слідчий, не провівши жодної слідчої дії до початку обшуку та вилучення тиражу газети, фактично вдався до перевищення своїх службових повноважень.

 Слід зазначити, що згодом у бесіді «на камеру» з київськими журналістами начальник ГУ ДФС у Тернопільській області пан Ігор Комендат взагалі заперечив той факт, що він знайомий зі справою проти газети «Тернопільська правда».

 У той же час, одразу після початку інциденту на численних сайтах та «24 каналі» з’явилася інформація про нібито «наклепи», що містяться у газеті на партію «Самопоміч» та особисто на деяких народних депутатів.

Учасники прес-конференції 12.05.2015 р. з посиланням на слова пана Пастуха повідомили, що найближчим часом справа «буде перекваліфікована» і розглядатиметься за статтею 205 КК «Фіктивне підприємництво». Хоча, на думку експертів, ознаки ведення фіктивного підприємництва з боку редакції газети абсолютно відсутні.

«Газета не є суб’єктом підприємницької діяльності. Усі справи проти газятерів надряпано на колінці. Законних підстав для вилучення і переслідування немає!» - зазначив Юрій Поліщук, представник Спілки професійних журналістів.

Активісти висловили припущення, що «перекваліфікація» відбуватиметься у зв’язку з тим, що команда депутата Пастуха зрозуміла, що матеріали газети цілком відповідають діючому законодавству у частині неприпустимості зловживання свободою діяльності друкованих ЗМІ (ст. 3 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).

Формальним приводом для кримінального провадження стали вихідні дані газети, де був зазначений наклад у розмірі 10 тис. примірників. Насправді наклад становить близько 50 тис. примирників, що відображене у всіх супутніх документах - договорах між видавцем та друкарнею, а також між перевізником та кур’єрським організаціями. Більш того, стверджувати про завдання шкоди бюджету з боку газети немає підстав, оскільки оподаткування здійснюється у відповідні звітні періоди, які ще тривають.

За словами головного редактора газети «Тернопільска правда» пана Ковтуна, зазначений наклад 10 тис. у вихідних даних був технічною помилкою. Під час прес-конференції стало відомо, що редакція мала намір на всіх примірниках газети заклеїти помилкові дані стікером з нанесеною на них коректною інформацією, але не встигла, бо наклад був вилучений.

Таким чином, складається враження, що народний депутат Пастух Т.Т., дізнавшись про те, що в газеті «Тернопільська правда» надрукований матеріал, який містить певні факти, що загрожують його іміджу публічного політика, вирішив задіяти свій вплив для вилучення тиражу газети.

stor_3__PastukhВже майже нема сумнівів, що народний депутат повідомив неправдиві відомості, які стали підставою до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що є кримінально караною дією. При цьому невідомо, чи діяв депутат за власною ініціативною, чи погоджував свої дії із фракцією «Самопоміч» у Верховній Раді та керівництвом своєї партії.

Заступник голови ГО «Медіа-правовий сектор» Олександр Краснопьоров під час прес-конференції сказав, що для вивчення усіх нюансів справи в Тернополі працює авторитетна юридична компанія. Також пан Краснопьоров зазначив, що справа «Тернопільської правди», яка пов’язана зі спробою народного обранця встановити цензуру в друкованих ЗМІ, вже набула широкого розголосу в професійних журналістських кругах, і це є певною гарантію того, що винуватці у тиску на свободу слова будуть покарані.

12.05.2015 р. у Тернопільському прес-клубі за адресою: бульвар Шевченка, 23, відбудеться прес-конференція на тему:

 «Незаконне вилучення чергового номеру газети «Тернопільська правда» як спроба приховати суспільно важливу інформацію від населення з боку народного депутата Т. Пастуха»

 В прес-конференції візьмуть участь:

1. Олександр Краснопьоров, заступник голови ГО «Медіа-правовий сектор», м. Київ.

2. Юрій Поліщук, Спілка професійних журналістів.

3. В’ячеслав Ковтун, редактор газети «Тернопільська правда».

unnamed_1

Професійні об’єднання журналістів засуджують дії народного депутата України від «Самопомочі» Тараса Пастуха щодо запровадження власної цензури та тиску на газету «Тернопільська правда».

ГО «Медіа-правовий сектор» отримала звернення від ГО «Правовий Захист» з проханням надати практичну допомогу у вирішенні конфлікту, якій виник у м. Тернопіль з розповсюдженням пілотного номеру газети «Тернопільська правда».

Активісти ГО «Медіа-правовий сектор» попередньо встановили наступне.

Станом на 12.05.2015 року друком вийшло два номери газети «Тернопільська правда». Тираж другого номера газети був вилучений із розповсюдження співробітниками ГУ ДФС в Тернопільській області на чолі з Ігорем Комендатом. Це стало можливим завдяки діям депутата Верховної Ради України, члена фракції «Самопоміч» Тараса Пастуха.

У коментарях народного депутата Пастуха, які поширили ЗМІ, говориться про те, що причиною таких дій стало його незадоволення змістом газети. Тобто, головна провина журналістів «Тернопільської правди» полягає у тому, що, подаючи загальновідомі публічні факти, вони дають їм власний коментар, який не співпадає з думкою народного депутата. Отже, нардеп Пастух визнає приведені факти, але відмовляє редакції у праві на їх трактування. У всьому цивілізованому світі такі дії вважаються цензурою.

Професійні об’єднання українських журналістів стають на захист молодого незалежного видання «Тернопільська правда». Керівництво ГО «Медіа-правовий сектор» та Спілки професійних журналістів заявляють, що не дозволять залякати колег і встановити інформаційну диктатуру з боку тієї чи іншої політичної партії.

Початок конференції: о 15.00

Вхід за журналістськими посвідченнями

 

Довідка.

Громадська організація «Медіа-правовий сектор» створена у 2014 році, на хвилі підйому громадянської активності після Майдану. В неї входять професіонали у галузі права та мас-медіа.

Контактний телефон: 067-404-24-21

Газета «Тернопільська правда» є пілотним волонтерським проектом ГО «Правовий Захист» і розповсюджується безкоштовно. Основним завданнями газети «Тернопільська правда» є інформування громадян про події суспільно-політичного життя різних областей держави, журналістські розслідування та експертні огляди.

Для редакції газети важливі інтереси не партій, їхніх вождів і спонсорів, а громадян України, тому на сторінках «Тернопільської правди» є і будуть критичні матеріали про всі політичні партії без виключення.

Контактний телефон: 099-372-81-53

Страница 6 из 20