19 11 2017

Ukrainian (UA)Russian (CIS)
facebook1twitter1
en

Back Информбюро "Секьюрити ЮЭй"
Информбюро «Секьюрити ЮЭй»

До журналістів ЦКП Інформ звернулися інвестори, які вклали гроші у будівництво квартир у новобудові по вул. Метрологічній у Києві. Люди запевняють, що вони стали жертвами махінацій, тиску та відвертої брехні з боку забудовника ЖК Кришталеві джерела ТОВГІДРОІНЖ-БУД та організації, яка керує фондом фінансування будівництва цього об’єкту – ТОВ ФК Прайм. Після того, як інвестори сплатили повну вартість об’єктів нерухомості у будинку та справа дійшла до передачі квартир у їх власність, забудовник та співробітники ТОВ ФК Прайм почали зухвало порушувати умови договору  та чинити справжнє свавілля.

stroit_aferfПо-перше, забудовник та управитель ФФБ категорично відмовляються підписувати акти прийому-передачі нерухомості. Більше того, акти на квартири у будинках, які вже більше ніж півроку здані в експлуатацію, підписані з боку інвесторів, досі знаходяться у забудовника і на руки людям їх не повертають.

Інвестори також розповідають, що згідно правил ФФБ, у них є зобов’язання підписати договір з експлуатуючою компанією за 10 днів до отримання прав власності на нерухомість. Але проблема у тому, що на сьогоднішній день невідомо, коли інвестори отримають на руки усі необхідні документи, оскільки перша черга мешканців цього будівництва чекає їх вже півтора роки з дня отримання квартир. Крім цього, забудовник відкрито нав’язує інвесторам підписати договір про надання житлово-комунальних послуг з його власною організацією ТОВ Холд Груп. Найабсурдніше, що у договорі з цим ЖЕКом є пункт, який зобов’язує інвестора сплачувати за всі послуги, починаючи з 90-го дня після здачі будинку в експлуатацію (тобто з 27 серпня), незважаючи на те, що більшість жителів цього будинку навіть актів не мали змоги підписати. Тобто людям доведеться платити за 3-4 місяці послуг, які вони не отримували. До того ж, в якості договору з ЖЕКом використовується не типовий договір, затверджений Кабінетом Міністрів, а договір складений юристами забудовника. По-перше, цей договір є безстроковим, працівники ЖЕКу прямо говорять про те, що розірвати договір можна тільки через суд. По-друге, договір носить кабальний характер та має ряд суттєвих порушень чинного законодавства. Для прикладу, за умовами договору забудовник робить платним в’їзд на територію комплексу. За цю послугу мешканцям будинку доведеться щомісяця викладати з кишень по 300 грн. Передбачається також становлення плати за доступ до лічильника та поверхових щитових. Для того, щоб ввімкнути або вимкнути лічильник, доведеться визвати їхнього електрика та заплатити мінімум 200 грн. Платити доведеться і за вивіз будівельного сміття. Місця загального користування – міжповерхові площадки, які за законом є спільною власністю власників квартир, здаються ЖЕКом цим же мешканцям за плату. Як бачимо, цей договір зобов’язує тільки мешканців, і у той же час не регламентує жодних зобов’язань з боку ЖЕКу. Але без підписання цього договору з ЖЕКом забудовник відмовляється віддавати людям документи на право власності.

Крім цього, ЖЕК навіть не узгодив тарифи на комунальні послуги з Київською міською адміністрацією. Коли інвестори попросили працівників ЖЕКу надати їм відповідні документи, останні категорично відмовились це зробити. Воно й не дивно, бо коли люди звернулись до міської адміністрації з запитом про наявність такого погодження, остання відповіла, що жодних погоджень про тарифи на комунальні послуги з цим ЖЕКом не було.

Окремо слід сказати і про процедуру підписання договору с ЖЕКом та акту прийому-передачі. Сама процедура підписання актів проходить з численними порушеннями, оскільки замість уповноважених осіб від забудовника, передавати квартири мешканцям приходять робітники ЖЕКу, які не мають на це жодних повноважень. Як ми розповідали на початку, підписання цих документів здійснюється тільки самими мешканцями, а ЖЕК і забудовник зі свого боку підписувати документи відмовляються. Людей просто годують обіцянками, що невдовзі вони отримають документи про право власності і нібито тоді забудовник та ЖЕК підпишуть усі документи. Договір с ЖЕКом інвестори підписують у 2-х екземплярах, а акт прийому передачі у 3-х. Але усі варіанти договору та актів залишаються у працівників ЖЕКу, інвестори свої примірники не отримують.

Тим активістам, які відверто заявляють про свою незгоду підписувати договір з ЖЕКом, повідомлення для приїзду і підписання актів приходять у вигляді конвертів з двома чистими аркушами. Скоріше за все, забудовник таким чином вирішив залякати тих, хто чинить опір його свавіллю.

Ми поспілкувалися з мешканцями першої черги будівництва, які вже отримали документи на право власності від цього забудовника. Люди повідомили, що 14 листопада цього року мешканців будинку зібрали для оформлення права власності. На зустріч прийшов нотаріус забудовника, який почав оформлювати довіреності від мешканців будинку на уповноважену особу від забудовника. У цій довіреності говорилось про створення забудовником ОСББ від імені цієї довіреної особи і про передачу права голосу і прийняття рішення у питаннях роботи та встановлення тарифів цього ОСББ від мешканців на користь цієї особи. Виходить, що забудовник сам буде вирішувати, яким чином використовувати прибудинкову територію, встановлювати та змінювати оплату за свої послуги та нав’язувати ці послуги. По факту це ОСББ є нелегальним, оскільки по закону ОСББ вважається легальним лише у тому випадку, коли не менше 50% мешканців цього будинку вже отримали на руки всі необхідні документи, а будинок повністю введений в експлуатацію. На сьогоднішній день інвестори не можуть отримати підписані забудовником акти, а про заселення ще навіть немає мови. Тому на яких засадах створювалось це ОСББ – залишається таємницею. Коли інвестори почали вимагати показати їм статут ОСББ для ознайомлення, то отримали категоричну відмову. Тим, хто відмовився підписувати згоду на створення об’єднання співмешканців, документи на право власності не віддали. Цікаво, що головою трьох з шести створених таким чином ОСББ є співзасновниця генерального підрядника ТОВ КСМ-ГРУП Возна Наталія Миколаївна. Тому немає жодних сумнівів, що забудовник вирішив встановити цілковитий контроль над мешканцями будинку та зробити їх повністю залежними від себе.

Численні порушення законодавства з боку забудовника обурили інвесторів, тому вони створили ініціативну групу та написали колективну заяву до забудовника, управителя ФФБ та ЖЕКу, в якій зазначили про свою категоричну відмову підписувати наданий ТОВ Холд Груп договір, натомість вимагаючи підписати типовий договір, затверджений Кабміном. Але відповідей на свої листи інвестори так і не отримали. З’ясувати щось безпосередньо звернувшись до офісу забудовника неможливо, оскільки виявилось, що вказана ним юридична адреса не відповідає дійсності. Усі листи, які інвестори відсилають на адресу забудовника повертаються їм назад з відміткою, що такої організації за даною адресою не існує. Намагання додзвонитись за вказаними телефонними номерами також були марними. У зв’язку з цим, доведені до відчаю інвестори вирішили звернутися до громадськості та журналістів, щоб спільними зусиллями домогтися справедливості, зупинити самоуправство забудовника та привернути увагу правоохоронних органів до його діяльності.

15 грудня цього року ініціативна група від імені інвесторів разом з журналістами приїхали до будівлі, де знаходиться відділ продажу забудовника ЖК Кришталеві джерела. Інвестори та громадськість хотіли отримати відповіді на усі питання: чому забудовник відмовляється віддавати мешканцям на руки їхні документи та не підписує договори та акти прийому-передачі? На яких підставах без відома та згоди мешканців забудовник та ЖЕК встановлюють додаткові платні послуги для інвесторів? Чому забудовник уникає конструктивного діалогу з людьми та порушує умови договору? Але, як виявилося, не те що поговорити з представниками забудовника, а навіть елементарно потрапити на територію комплексу практично неможливо. На вході інвесторів та журналістів відразу зустріли чоловіки міцної статури та сумнівної зовнішності, які категорично відмовились пускати людей на територію. Ці особи представились охороною даного об’єкту та поводились дуже зухвало. Вони грубили ошуканим інвесторам, перешкоджали роботі журналістів та навіть відмовлялись їх слухати. Зрозумівши, що діла не буде, журналісти змушені були викликати поліцію. Лише після приїзду поліції та слідчої групи до інвесторів та представників громадськості підійшов начальник охорони і дозволив тільки декільком людям зайти всередину.

Як і очікувалось, нікого з представників забудовника на місці не виявилось. Тож слова інвесторів про те, що вийти на будь-який контакт з забудовником просто неможливо лише підтвердились. На місці був лише начальник юридичного відділу генерального підрядника ТОВ КСМ-ГРУП Юрій Партика. Він сказав, що представників забудовника в офісі немає, тому саме він буде спілкуватися з людьми. Журналісти та ініціативна група інвесторів сподівалися, що Юрій нарешті дасть відповіді на усі їхні питання та багато що пояснить, але ця розмова ще більше заплутала, збентежила та водночас обурила людей, оскільки щось по суті Юрій сказати так і не зміг. Він посміхався, коли розглядав конверти з пустими аркушами, що інвесторам відправляв ТОВ ФК Прайм, ніяким чином не пояснивши, що це означає. Коли його попросили прокоментувати ситуацію щодо незаконного створення ОСББ, Юрій відповів, що цим питанням зараз займається прокуратура. Але на питання, чи відкрите прокуратурою з приводу цього кримінальне провадження він відповісти не зміг, хоча сам сказав, що заява до прокуратури була написана ще два тижні тому. Журналісти також поцікавились, чи можуть люди, у яких на руках є документи та чиї будинки вже здані в експлуатацію, зараз підписати акти прийому-передачі. Відповідь Юрія була однозначною – ні. А потім він спокійно додав: “ви можете підписати їх зі своєї сторони та залишити нам, а далі ми їх передамо на підписання”. Отже, знову виходить замкнене коло.

1_ 2


 

 

 

 

 

 

 

Зрозумівши, що нормально поговорити ні з забудовником, ні з його представниками не вдасться, всі присутні інвестори написали колективне звернення про порушення їхніх прав та шахрайство з боку ТОВ ГІДРОІНЖ-БУД. Це звернення підписало близько 25-ти осіб, після чого лист було передано представникам правоохоронних органів, які приїхали на виклик журналістів. Правоохоронці пообіцяли, що найближчим часом вони повідомлять, який слідчий буде займатись цією справою.

Вже у процесі написання цього матеріалу нам стало відомо, що через два дні після приїзду невдоволених інвесторів до ЖК Кришталеві джерела та подання колективного звернення до поліції, одному з активістів, Ярославу Осадчому, прийшло два листи від забудовника. У цих листах забудовник без жодних об’єктивних аргументів повідомив, що Ярослава Осадчого позбавлено нерухомості, яку він придбав у ТОВ “ГІДРОІНЖ-БУД”. Таким чином, лише за свою активну громадську позицію та небажання виконувати протизаконні вимоги забудовника, Ярослав Осадчий став безхатченком.

stroit_afera_2
На жаль, ситуації, коли через афери забудовників люди залишаються без грошей та майна сьогодні стали катастрофічно поширеними. І у більшій мірі, масштаби шахрайства на ринку нерухомості спровоковані своєю безкарністю, тому що дуже рідко вдається домогтися справедливості та покарати винних. Без сумніву, забудовник ЖК “Кришталеві джерела”, а саме ТОВ “ГІДРОІНЖ-БУД”, нехтує законами та грубо порушує права інвесторів, тому реакція поліції на такі протиправні дії повинна бути негайною. Більше того, ця справа повинна стати показовою для тих, хто цинічно наживається на людях, позбавляє їх житла та чинить свавілля. Оскільки, поки правоохоронні органи не почнуть швидко реагувати та об’єктивно розслідувати злочини такого масштабу, про довіру вітчизняних, і тим більше іноземних інвесторів до українського ринку нерухомості говорити марно.

У будь-якому випадку, ми будемо слідкувати за розвитком подій та проводити власне розслідування.

Джерело: Наша версія

Если вы любите часто смотреть фильмы и сериалы, то определенно сталкивались с проблемой, когда невозможно найти ресурс...
Прямые кухни – визитная карточка «хрущевок», «сталинок» и новостроек.

На днях познакомился с Дмитрием, одним из ведущих сотрудников «Агентства «ПАРТНЕР».

ООО «АГЕНТСТВО «ПАРТНЕР» - это охранная структура, которая на 80 % состоит из бывших военных. В это большинство входит и Дмитрий. Перед самым развалом Союза он окончил разведывательный факультет Киевского ВОКУ. Потом пару лет на родине в Беларуси командовал разведротой гвардейского танкового полка. Когда служить стало невмоготу, поддался на уговоры жены-киевлянки и переехал жить в Украину.

Потом - милиция, учеба, свой бизнес, работа по найму; параллельно - сын, дочь, школа, университеты, дача, гектар земли.

Свое 45-летие Дмитрий, ставший «Августом», отметил под Луганском. Как в молодости – грязный и с автоматом…

Слово за слово – и беседа растянулась на пять часов. Август обаял самоиронией и правдивым отношением к жизни. «Ты думаешь, мне в мои годы хотелось скакать в бронике по терриконам?» «Патриотизм заканчивается после того, как твоим близким дома не хватает денег на лекарства». «Мы думали, как откосить от выполнения приказа по взрыву ж/д узла Дебальцево»…

Август рассказал о вещах, о которых многие помалкивают. Чтобы не выставить в неприглядном свете себя, друзей и страну.

При этом недавно Август получил заработанный год назад орден «За мужество». В списках на грядущее награждение орденом «Богдана Хмельницкого» знакомые видели и его фамилию. А где-то в Министерстве обороны лежит наградной пистолет, отписанный Герою...

Ниже я перескажу истории, услышанные от Августа. С его фирменным «А-фи-геть!»

И да простят меня официальные летописцы.

 



ХМЕЛЬНИЦКИЙ

Повестку принес дворник. Жена умоляла не расписываться. А я, хоть и не считал себя ярым патриотом, еще раньше решил: призовут – пойду.

Честно – совсем не хотел скакать с автоматом и в бронике по терриконам на пятом десятке.

8_polkВ военкомате за меня уцепились, когда узнали про мою редкую военно-учетную специальность офицера войсковой разведки. После того, как я день потерял в очередях к врачам, в военкомате дали сопровождающего, который за руку провел по всем кабинетам.

Наутро – с вещами. В Хмельницкий. Назначили заместителем командира создаваемой роты 8-го отдельного полка спецназа МО Украины.

В первую же ночь один алкаш из роты пытался тупым ножом вскрыть себе вены. Успел перерезать только сухожилия. Соседи по кровати вовремя остановили и оказали медицинскую помощь.

Вообще, в первые дни не было ничего - ни еды, ни одежды, ни спальных принадлежностей. Я свою форму и берцы еще раньше передал в АТО, думая, что «старые запасы» не понадобятся. Помогли друзья, родственники, волонтёры и коллеги из охранного Агентства «ПАРТНЕР». На работе мне вообще целый год платили зарплату и присылали ее на карточку. Вместе с деньгами, которые собирали бывшие сослуживцы. А однажды «ПАРТНЕР» прислал здоровенный ящик с чаем и кофе...

Так люди помогали каждому мобилизованному.

Но был у нас боец, сирота. Я ему – возьми носки, ты ж босый ходишь. Он отказывается.

Позже выясняю: кто-то ему влил в уши, что за все полученное имущество будут высчитывать деньги из зарплаты.

А-фи-геть!

Кое-как уговорил парня взять часть присылаемых мне вещей.

Ремонт в казарме делался всеми мыслимыми и немыслимыми способами. Конечно, помогали волонтёры, но, в основном, скидывались сами. А когда началась предвыборная компания, то появился кандидат в депутаты. Мол, я лучший, голосуйте за меня. Бойцы ему: «Сделай ремонт в туалете и умывальнике, там воды нет, трубы проржавели, тогда и проголосуем». Скорчил недовольную рожу, но ремонт сделал. И очень даже приличный.

Из своей роты я отобрал группу, которая, на мой взгляд, была самой боеспособной. С ней потом и воевал. На Донбассе, чтобы не сидеть на базе, а выполнять боевые задачи вместе с группой, со старшиной роты Филом мы «разжаловали» себя в рядовые разведчики. Командиру группы Михалычу стало намного легче командовать группой, поскольку мы со старшиной всегда были рядом. Вместе с нашими военными познаниями. Надо сказать, что Фил в советское время служил в морской пехоте и имел отличную военную подготовку.

Называться «группой Михалыча» казалось банальным, поэтому мы попросили командира взять другой позывной. Михалыч физически был здоров как бык - вот он и стал «Бизоном». А мы, соответственно, - «группой Бизона».

Сразу скажу, что наша группа обошлась без потерь. Правда, у некоторых от нагрузок не выдерживали шейные и спинные позвонки. Пришлось отправлять их в госпиталь.

А меня после войны удивила супруга. То и дело ловил на себе ее тревожные испытывающие взгляды. "Дорогая, в чем дело?" - спрашиваю. "Не могу поверить, что ты вернулся нормальным, без психических расстройств", - расплакалась жена. 

 

ГЕЛИКОПТЕР

До направления в зону АТО нас обучали американские и канадские инструкторы. Запомнилась одна американка, лет сорока пяти. Прошла многие горячие точки.

Учила нас длинными очередями поливать из автоматов живую силу противника. Мы ей возражаем - мол, за три минуты боя все патроны закончатся. А она: «Прилетит «геликоптер» и сбросит вам ящик с патронами».

Или эвакуация раненых. Она наложила жгут и показывает рукой, что надо вызывать «геликоптер». Мы ей доказываем, что надо делать тампонирование раны. Машет головой и повторяет, как заведенная: «Геликоптер, геликоптер…»

А-фи-геть!

Продемонстрировала нам носилки. Чтобы выносить раненых с поля боя. Хорошие носилки. Крепкие. Но весят 10 кг. Мы ей показали собственноручно сплетенную носилочную лямку. Инструкторша сделала круглые глаза: «Impossible!»

А на прощальном банкете она виновато улыбалась – мол, чему вас учить, вы и так все знаете.

В КВОКУ нас учили воевать и без геликоптеров.

A_kursant A_avtomat A_Shevcnenko

 

ШЕСТЕРЕНКИ

Сидим в кузове нашего «Урала». На ящиках с минами, гранатами и прочей байдой. Метрах в двухстах взрывается первая ракета «Града», сотворив огромную яму. Вторая попадает в мост, по которому, видать, и стреляли. Ракета пробивает конструкции моста и окунается в воду. Не разорвалась. Третья ракета пробивает асфальт в 15 метрах от «Урала» и… замирает. В кузове тишина…

А-фи-геть!

Как-то негуманно Россия избавляется от залежавшихся боеприпасов.

Такими же просроченными снарядами из «Градов» сепары пытались поджечь посёлок Малиновое, что возле Луганска. Ракеты разрывались на высоте 100-200 метров над посёлком, и из них в разные стороны рассыпались небольшие «шестеренки». По замыслу конструкторов, эти болванки должны были «зажечься» на высоте взрыва. Если поджечь эти небольшие «зажигалки», то они плавят всё, включая железо и бетон. Потушить их невозможно. Лили на них воду – они горят еще ярче. А зажигаются от трех спичек.

Один местный насобирал в своем огороде полный ящик таких «подарков». Поделился с нами. Я свои уже раздал. Одну оставил на память. Как осколок от «Града».

Говорят, запрещенное оружие. Типа «фосфорного».

 

КОГДА ЗАКАНЧИВАЕТСЯ ПАТРИОТИЗМ

Были в гостях у добровольцев, в «Донбассе». Видели Семенченко. Он не только комбат, но и хороший пиарщик. И доставала. Своим подчинённым «в клювике» приносил еду, одежду, снаряжение и военную технику. Конечно, и дополнительное денежное довольствие.

A_semenchenko 

Ну и что, что патриоты?! Патриотизм заканчивается после того, как близким дома не хватает денег на лекарства... А вообще, они молодцы.

Не считая тех, кто пьет и мародерствует.

А очутились у них в гостях случайно. Направили нас в село, расположенное в серой зоне. Без цели. Типа просто проверить, как там люди живут? Выяснилось, что в село уже вошли добровольцы. Нас они чуть не постреляли.

А-фи-геть!


СНАЙПЕР

К нам в группу был прикомандирован снайпер с СВД. Бывший милиционер. Что-то там натворил. Пошел в АТО, чтобы не сесть в тюрьму. Если не на задании, то бухал по-черному. Снайпер из него, возможно, когда-то и был хороший, да весь вышел: руки предательски тряслись.

Как-то на передке устроились в комнатке местного шахтоуправления. Играем в карты.

Сепары окопались неподалеку, на соседнем терриконе. «Снайперу» дали прикрытие и отправили с винтовкой на террикон. Чтобы не бухал и не крутился под ногами. Думали, что не залезет – дыхалка не выдержит.

Вдруг слышим от него по станции: «Вижу сепарского снайпера. Что делать?»

«Убей его», - спокойно сказал Бизон, набирая недостающие карты из колоды. Кто ж мог предположить, что наш забулдыга завалит сепара на дистанции 1100 метров? Еще из СВД?!

А ведь завалил.

А-фи-геть!

Видать, правду говорят, что мастерство не пропьешь.

Орден ему дали. А нас после инцидента сняли с позиции. Оказывается, было перемирие.

Вообще, этого снайпера мы потом заменили на другого. Со временем нам выдали три штурмовые винтовки «Форт-221», и в группе практически добавилось три снайпера. Ведь у этих винтовок прицел с трёхкратным приближением. Для нашей работы - громадный плюс.

Насчет перемирия. Не было его. В Станице-Луганской сепарские «концерты», как правило, начинались в 21.00 и заканчивались в час ночи. Выйдешь на задание, попадешь в засаду, а нам еще потом и не верят: «Какая засада, если у ваших ни царапины, а у сепаров двухсотые?!»


МОСКАЛЬ

Как-то в серой зоне мы захватили товарный поезд. Непонятно для кого шли вагоны с углем. Вагоны, кстати, были приписаны к московской грузовой компании. Благо, взрывчатка у нас была.

Сделали работу. Доложили наверх. Через час получаем команду: «Встречайте генерала!»

«Генералом» оказался губернатор Геннадий Москаль. В нашем сопровождении и со своей охраной губернатор пешком одолел несколько километров по пересеченной местности. С шутками-прибаутками. Когда увидел поезд, воскликнул: «Б…! Тут 46 вагонов обогащенного кокса. Вы знаете, сколько он стоит?! А сами вагоны?!»

На радостях губернатор пообещал группе ящик водки «Президент».

Но нашу водку выпил кто-то другой.

Вагоны с углем мы двое суток охраняли, чтобы ими снова не завладели сепары и не оттащили к себе. Пришлось Филу сделать еще один подрыв под катками крайнего вагона.

Если бы они знали, что нас было всего-то 10 человек!

А-фи-геть…

Википедия потом написала, что захваченный разведгруппой 8-го полка спецназа уголь стоил 24 миллиона гривен.

A_vagon_1 A_vagon_2 A_vagon_3
Кстати, когда мы обратно сопровождали Москаля, рассказали ему об одной деревушке, которая была «ни вашим, ни нашим». Называется ХХХХ. Она стояла на пригорке, и из деревни хорошо просматривалась сепарская территория. Местные нас не раз спрашивали - когда же мы возьмем их под свой контроль? Наши командиры давать команду боялись. Через какое-то время узнаем, что Москаль своим распоряжением присоединил ХХХХ к Украине.

 

ВАТАЖОК

Это было в феврале. Рядовое задание – пойти на сепарскую территорию, посмотреть, доложить, к обеду вернуться.

Вышли легко одетыми. Получаем приказ – задержаться в квадрате до глубокой ночи. И вот лежим на голой земле. Стали покрываться коркой льда. Невдалеке по дороге каждые полчаса проезжает сепарский патруль, и с разной периодичностью A_zacadaиные цели разной «жирности».

Командир принял решение на засаду. Как стемнело, подползли к дороге на окраину села, чтобы автоматическим огнём не задеть жилые дома. Я с двумя бойцами засел на дороге как тыловой дозор, чтобы прикрывать отход всей группы. Однако всё пошло не так, как планировалось.

С нашей стороны (откуда мы не ждали) вдруг появляется здоровенный джип, что-то типа Тойоты «Тундра». В кузове – две турели. Одна - с «Утесом» (крупнокалиберным пулеметом), другая, скорее всего, с автоматическим гранатомётом. Джип слепит нас фарами-прожекторами. Останавливается возле нас. Думаю - все, заметили. Сепары справили малую нужду, над чем-то поржали, посветили в разные стороны фонариком и поехали дальше.

Наш боец-винничанин тут же передал по рации командиру группы: «До вас поїхав джип, а в кузове дядьки стоять».

Через полминуты сепары уже не шевелились, а изрешеченный пулями джип съехал в придорожную канаву.

Потратили два рожка, не больше.

Сепарский блок-пост был в метрах трёхстах. Несколько минут, и в нашу сторону выдвинулись с несколько машин. Мы потом себя, конечно, упрекали, что ничего не взяли у убитых. Для задач контрпропаганды. Но зато успели уйти от погони. И совсем не туда, куда нас отправился догонять противник. Сепары еще часа два утюжили местность из всего, что стреляет. Выяснилось, что мы уничтожили какого-то «ватажка» из Дремовских казачков.

А-фи-геть…


ДЕБАЛЬЦЕВО

Когда наши войска оставили Дебальцево, военные чины тут-же отрапортовали, что ж/д узел Дебальцево разрушен и, дескать, армии там делать нечего.

Не прошло и месяца, как транспортный узел заработал, и по нему стали ходить рашистские поезда. И штаб сектора не придумал ничего лучше, как дать нашим подразделения убийственную, как на то время, команду. Угадай, какую?

Да, взорвать ж/д узел Дебальцево. Командир нашего сводного отряда с совещания приехал совсем белый. И поскольку на базе то время подрывник был только в нашей группе, поступила команда готовиться.

А-фи-геть!

Думали, кроили и так, и так. Не получается. Не сможем донести столько взрывчатки. Да и просто - при той концентрации сепарских войск на захваченной территории физически дойти туда не сможем.

Миссия невыполнима. Более того, самоубийственна.

Думали отписаться, что вышли на задание, но попали в засаду. И тут приказ отменили.

Повезло…


БЛОК-ПОСТ

Уже под самый «дембель» к нам пришел приказ провести минирование в одном из квадратов.

Добравшись к месту прохода на сепарскую территорию, в низине на окраине лесополосы мы обнаружили блок-пост ВСУ. Вернее, не блок-пост, а его название: шестеро пацанов с автоматами и палатка.

А-фи-геть!

Двое ребят нам понравились – воевали разумно и с огоньком. Позже, с нашей подачи, они перевелись в 8-й полк спецназа.

A_minirovanie

Получив разрешение, мы прошли «в минус» еще несколько километров и тщательно заминировали дорогу. Случайно отыскав в лесу сепарскую лежанку и свежую тропу, заминировали и их. Соственно, как и все подходы к пацанам.

На работу ушел целый день. Устали, как черти.

Уже в Киеве, в отпуске, узнал, что на тот блок-пост нападали сепары. И атака захлебнулась, не начавшись: на подступах к блок-посту подорвался БТР с личным составом, и одновременно в лесу на мины напоролся отряд боевиков. Сколько их было – неизвестно. Но все трупы бойцов террористы унести не смогли.

Вскоре после этой атаки, ВСУ по-тихому взяли под контроль село ХХХХХ, в котором ранее стояли нападавшие.

.

КВАДРОКОПТЕР

Как-то мы получили задание прикрывать группу волонтера Юрия Касьянова из «Армии SOS».

Только приготовились запускать дрон, как невдалеке заработал пулемет. Я был в охранении самого места запуска и по рации узнал, что все нормально. Стреляли наши, работавшие в дозоре. Они короткими очередями отрезали путь к отступлению двоих сепаров. Пока не подошли разведчики и не взяли несчастных в плен.

После этого случая волонтеры Касьянова подарили группе «Бизона» Мицубиси L-200 и квадрокоптер.

Квадрокоптер жалко. Его увели россияне. Подразделение РЭБ перехватило управление дроном, когда я пытался в ручном режиме посадить аппарат после выполнения воздушной разведки.

Потом узнал, что накануне российские спецы «угнали» два беспилотника у наших коллег из ВСУ.

А нам никто ничего не сказал.

А-фи-геть…


A_troe_1 A_troe_2

Бизон, Фил и Август. Слева – после проведения зачистки, справа – встреча в мирной жизни


ПОСЛЕ ВОЙНЫ

После демобилизации война для нас закончилась. Вспоминаем навыки мирной жизни…

Среди бывших военных ходят слухи, что таким, как я, пока лучше пока воздержаться от поездок в Россию. И даже в Беларусь, на мою вторую родину. Поговаривают, что тех, кто защищал Украину, арестовывают или депортируют.

Все списки воевавших бойцов и офицеров ВСУ у них, якобы, есть.

А-фи-геть…

 


Partner_bogatir

 

Автор статьи выражает благодарность директору ООО «АГЕНТСТВО «ПАРТНЕР» Игорю Дорошенко за содействие в подготовке материала.

Агентство «ПАРТНЕР» работает на рынке охранных услуг с 1991 года и является членом Украинской Федерации профессионалов безопасности (УФПБ).

Фирма специализируется на пультовой охране домов и коттеджей в Киеве и Киевской области.

В ноябре 2015 г. Агентство «ПАРТНЕР» прошло добровольную оценку соответствия услуг охраны экспертами УФПБ.

В зоне АТО выполняют ратный долг еще несколько сотрудников «ПАРТНЕРа». Скоро они возвратятся на родную фирму. «Секьюрити ЮЭй» считает за честь записать и опубликовать воспоминания этих бойцов об их войне за целостность и независимость Украины.

 

 

Гироскутер – инновационный вид транспорта.

Страница 8 из 113