26 07 2017

Ukrainian (UA)Russian (CIS)
facebook1twitter1
en

Back Информбюро "Секьюрити ЮЭй"
Информбюро «Секьюрити ЮЭй»

С 23 февраля с.г., когда в Интернет-издании газеты «Наша версия» была опубликована статья с анонсом фильма «НЕПРИСТУПНАЯ ПАЛАТА», сайт редакции www.n-v.com.ua начал подвергаться хакерским атакам.

Мощности DDOS-атак достигали 320 000 пакетов в секунду и 6.3 Гбит/с. По состоянию на 21.03.16 все атаки отбиты, технические позиции сайта многократно усилены.

DDOS_attackФильм, которого боялся заказчик кибератак, вышел в свет. Журналисты «Нашей версии» шокировали украинский истеблишмент. На примере борьбы за кресло главы Торгово-промышленной палаты авторы фильма показали, как устроен «преступный рейдерский синдикат народных депутатов». И как «синдикат» принимает к себе на службу полицейских, прокуроров, фискалов и контрразведчиков.

Журналистами назван и глава «синдиката» - бывший депутат из БЮТ Александр Дубовой. «Одесский жиган в крокодиловой коже» - как дружно окрестила его пресса.

Нет сомнений, что за атаками на «Нашу версию» стоит именно этот персонаж. Дубовой занимает видное место в криминальной ветке украинской власти. Воротилы, заправляющие Украиной, недавно планировали ставить его главой Одесской обладминистрации или министром чего-либо. Но остановились на Торгово-промышленной палате.

Почему?

Потому что лучше Дубового никто не сможет наладить криминальный бизнес на монопольных компетенциях Палаты и создать теневую схему выкачки ресурсов из украинских предприятий. Кто в этом сомневается, может поднять новейшую экономическую историю постсоветской преступности. А именно, изучить документы, связанные с деятельностью головных структур кровавой бизнес-империи Дубового и его непубличного брата. Это «Интернэшнл Инвестмен Менеджмент Лтд» (США), «Стэнфорд-инвест», «Гримальди», «Украинская инвестиционная группа», «Фонд Добра и Любви» и другие.

Чего так испугался Дубовой?

Ведь у него, вроде бы, все есть. Лично ему не страшно пролететь мимо Торгово-промышленной палаты. Но! На него может обрушиться гнев верховных «паханов», которые долго растили «Сашика», вкладывали в него «бабки», терпели его выходки, чтобы со временем посадить «жигана» в нужное кресло.

Кроме того, после журналистского расследования по Торгово-промышленной палате может «воскреснуть» и «заговорить» галерея трупов, заложенная в Одесской области в 90-е годы.

Чего добивается «Наша версия»?

Мы хотим, чтобы «джентльмены удачи» не лезли в публичную политику. Их удел - сидеть на киче. Даже если им удалось купить благосклонность Александра Турчинова и Юлии Тимошенко.

Мы также хотим, чтобы преступный синдикат народных депутатов вместе с правоохранителями ответил за свои злодеяния.

И никакая DDOS-атака не помешает нам быть гражданами Украины!

Фильм «НЕПРИСТУПНАЯ ПАЛАТА» - смотреть онлайн.

Дмитрий Федоренко

шеф-редактор Интернет-издания газеты «Наша версия»

Источник: Наша версия

«Наша версия» уже писала о DDoS-атаках на Интернет-издание нашей газеты, которые связываются с бывшим (как выясняется, и с действующим!) одесским бандитом по фамилии Дубовой и его попыткой занять кресло президента Торгово-промышленной палаты Украины.

В это время многие СМИ подхватили тему Дубового. Но те, кто посмел писать правду о прошлом и настоящем экс-депутата БЮТ, стали получать письма примерно такого содержания:

«Уважаемый админ,  ваш сайт ляжет минимум на 7 дней, если Вы в течении 24 часов не удалите …. Я надеюсь, мы найдем общий язык, это будет экономно для нас и выгодно для вас».

Письма, сразу скажем, странные. То ли угроза, то ли предложение заплатить деньги за снятие материала. Увы, некоторые уважаемые сайты по неизвестным нам причинам свои публикации о Дубовом таки сняли. Среди них – «Антикор» и «ОРД».

Кибер-рейдер Дубовой • Национальный ... - Антикор

antikor.com.ua/articles/92724-kiber-rejder_dubovoj

15 мар. 2016 г. - Кибер-рейдер Дубовой. Говоря человеку правду в глаза, вполне очевидно, что эта правда будет ему не совсем приятна. Как показывает ...

Anticor_not_found

 

ОРД: Александр Дубовой: душка с душком

ord-ua.com/2016/03/17/aleksandr-dubovoj-dushka-s-dushkom/

7 дней назад - Александр Фёдорович Дубовой — прекрасный парень! Чудесный, душевный человек и слуга народа. Как дорого и сладко это имя для ...

ORD_dushka«Наша версия» не поддалась на угрозы и посулы Дубового. В ответ получила новые массированные DDoS-атаки от хакеров, купленных одесским «жиганом». Но 97,4 % паразитного трафика (приходящего, в основном, из Китая) нам удается блокировать. Сайт «Нашей версии» продолжает распространять правду о схемах и нераскрытых преступлениях «приёмыша» Александра Турчинова и Юлии Тимошенко.

Ау, Дубовой! Передай своим хакерам от нас приветик!

Чтоб ты знал, журналисты тоже имеют навыки детективов. Наши коллеги из First Truth&Transparency Committee подсмотрели, как Дубовой во время совещания в Днепропетровской ТПП 9 февраля с.г. занимался организацией продажи «тушек». Жители южных регионов сразу понимают, что речь идет о поставке девушек в Турцию для занятия проституцией.

rejder-aleksandr-dubovoj

Камера журналистов бегло зафиксировала Дубового на том совещании в Днепропетровске. Посмотрите, как величаво он идет, и как озабочен проблемами с поставками живого товара (видео- ТУТ).

Наши корреспонденты уже сделали вывод, что рейдерский захват Торгово-промышленной палаты входит в финальную стадию. Прокурорский и фискальный ресурс не помог Дубовому добиться снятия действующего президента ТПП Геннадия Чижикова. Поэтому от человека с криминальной психологией следует ожидать нестандартных поступков.

Шеф-редактор интернет-издания «Нашей версии» уже получает на свой телефон странные смс-ки. Уж не готовит ли Дубовой мерзкую провокацию против журналистов?

На что только не пойдешь, чтобы не упасть в глазах своей «крыши». Так ведь, Дубовой?!

Автор: Творческая группа всеукраинской общественно-политической газеты «Наша версия»

Источник: «Наша версия»

Украинские бизнесмены раздражают власть. То налоговый майдан соберут, то требуют прозрачности госзакупок. А то и вообще – подавай им деолигархизацию! Особым раздражителем является Торгово-промышленная палата. Сотни лет назад Палату придумали европейские буржуа, чтобы сообща преодолевать границы и барьеры. Постепенно сложилась мировая практика: бизнесмены создают добавочную стоимость, а парламенты и министерства им не мешают.

Nepr_palata_youtube

Но в Украине власть не такая. Государство в нашей стране – это главный ресурс для бизнеса. Поэтому и Торгово-промышленная палата, по мнению властолюбцев, должна быть подконтрольной государству.

Что для этого надо?

Первым делом, посадить в кресло главы ТПП удобного человека. Нынешний президент по фамилии «Чижиков» им не подходит. То ли фамилия несерьезная, то ли слишком умный.

И вот ведь беда. Этот Чижиков сам не уходит. Его пытались уговорить, купить, запугать. Бесполезно. Меня – говорит – выбирали люди, они же меня и снимут.

Власть оказалась в тупике. Торгово-промышленная палата - это общественная организация, в которой девять тысяч предприятий. И члены организации сами, без подсказок власти, решают, какой президент им нужен.

Но решение о смене руководства ТПП вроде как принято. И назначены те, кто будет возглавлять операцию по рейдерскому захвату.

Если верить «Украинской Правде», то рейдом против ТПП и Чижикова руководит экс-депутат Александр Дубовой. Ему приписывают роль «смотрящего» и статус единоверца секретаря СНБО господина Турчинова.

Рейдерам нужен благоприятный информационный фон. Для этого на борьбу с Торгово-промышленной палатой был сформирован целый «рейдерский синдикат народных депутатов».

«Синдикат» возглавила Александра Кужель. Подручными у нее стали молодые депутаты - Ирина Суслова и Евгений Дейдей. В ход депутатской группировки пошли ложные публичные обвинения и откровенные кляузы.

Увы, некоторые народные избранники, не разбираясь, ставили подписи под инсинуациями мадам Кужель.

Вот, например, письмо Кужель премьер-министру и председателю СБУ. В доносе идет речь о «многочисленных злоупотреблениях» Чижикова. Жалоба построена на обращении некоего бизнесмена по фамилии Тяжкороб. Оказалось, что бизнесмен Тяжкороб существует, но никаких заявлений не делал и претензий к Торгово-промышленной палате не имеет.

Или вот письмо с почерком Кужель послу Франции. На бумаге изложена просьба лишить «криминального авторитета» Чижикова звания почетного консула Франции. Первым подписантом этого письма значится, так называемая, «Українська громадська палата». Такая организация есть, но, по словам ее президента Березовского, Общественная палата никаких писем в посольство Франции не направляла.

Вечный «защитник» интересов предпринимателей даже обвиняла Чижикова в нападении на консульство Уругвая в Украине. Не зная, что консульства Уругвая в Украине не существует.

Кстати, хоть сама Кужель и отрицает желание занять кабинет главы ТПП, но члены «синдиката» прямым текстом называют ее фамилию. Дескать, Кужель - достойный кандидат в президенты.

Однако журналисты «Нашей версии» склоняются к мысли, что Александра Владимировна является ширмой для грязной авантюры. А на самом деле президентом Торгово-промышленной палаты хочет стать господин Дубовой. И даже имеет свой «предвыборный штаб».

Журналисты считают Дубового типичным рейдером. Все его «геройства» задокументированы. Захваченные им предприятия превратились в груду строительного мусора.

СБУ и МВД уже загнали Дубового в угол, но доказать вину одесского рейдера мешают его покровители в Блоке Юлии Тимошенко. Тем не менее, тучи над Дубовым сгущаются. И ему ой как нужен публичный имидж честного человека. Заодно и кресло главы ТПП!

Но для этого надо стать членом организации. А ни одна Торгово-промышленная палата не захотела принимать Дубового в свои ряды. Исключением стал Днепропетровск. Глава местной ТПП Виталий Жмуренко пустил рейдера в свой огород. О чем теперь очень жалеет.

Zm_VilkulФигура Жмуренко оказалась весьма интересной для журналистов. В системе Торгово-промышленных палат он с 1999 года. На последних скандальных выборах в Днепропетровске Жмуренко поддерживал регионала Вилкула. Лично разъезжал на своем новеньком Lexus RX, агитируя за партию Регионов. Вернее, за те финансовые схемы, в которые ему удалось войти самому и ввести своего сына. Особняк Виталия Жмуренко некоторые источники оценивают в 20-25 млн. гривен.

По информации, которая ищет свое подтверждение, Жмуренко ведет незаконный бизнес с оккупированными территориями и кормит сепаратистов. Такие «жмуренки» не только стелют красную дорожку перед рейдерами, но и открывают шлагбаумы российско-террористическими войскам.

Так для чего Торгово-промышленная палата нужна рейдерам? Показательный пример: попытка донецкого бизнесмена по фамилии «Адамов» получить в ТПП «липовую» справку о форс-мажоре. Это бы ему позволило не возвращать банковский кредит в размере 30 млн. гривен. Подчиненные Чижикова такую справку не дали. Суд в этом случае традиционно стал на сторону Торгово-промышленной палаты.

А на Палату снова напала Кужель, защищая интересы Адамова. Между прочим, сына одного из основателей Партии регионов.

Вслед за информационной атакой на ТПП появились уголовные производства. Прокуроры, полиция и фискалы начали спланированный процессуальный террор. На протяжении двух лет сотрудники Палаты ходили на допросы в разные ведомства. Следователи вызывали даже электриков и уборщиц.

Когда не хватало аргументов, запускались «титушки». Молодчиками в балаклавах руководил некто Филимоненко. Выясняется, Филимоненко выгнали из руха «ЧЕСНО» за финансовые махинации.

Цель следователей и титушек была проста – психологически измотать и запугать персонал Торгово-промышленной палаты.

Одно из абсурдных обвинений в адрес Чижикова: почему президент Палаты не вывез в Украину активы крымской ТПП во время аннексии полуострова?

Нелепость обвинений не помешала судье Печерского суда Владимиру Карабаню по просьбе прокурора Вильчинского дать разрешение на обыск. В результате следователи вынесли из здания Торгово-промышленной палаты документацию и компьютерную технику.

Такой же обыск проводился в квартире Чижикова. Полицейские пришли рано утром. Как это любили делать их пращуры в недалеком 37-м году.

Сегодня Торгово-промышленная палата не сдается. Члены Палаты не отдают своего президента на растерзание. Сам господин Чижиков дает интервью и созывает пресс-конференции. Информация о подготовке захвата ведущей бизнес-ассоциации дошла до Президента Украины.

Чем закончится эпопея? Сумеют ли члены Торгово-промышленной палаты защитить свой выбор? Отстоять свободу и независимость? Защитить интересы предпринимателей, трудом которых строится богатая и независимая держава?!

ВИДЕОФИЛЬМ - смотреть >>

Источник: Наша версия

Стає зрозуміло, чому Україна програє інформаційну війну. І завдяки кому. Купка нахабно-переляканих чиновників та якісь мутні “грантососи-медіаексперти”. Осмисленої державної інформаційної політики як не було, так і немає! Хоча саме для цього створили цілого держбюджетного монстра – Міністерство інформаційної політики. З подачі тих веселих хлопців, у зоні АТО, особливо у 1-3 лініях оборони, розпочалося справжнє принизливе полювання на вільних журналістів!

minstec

Дивно, що кореспонденти великих олігархічних ЗМІ мовчки проковтнули цю пілюлю. Доводиться боротися спираючись на маленькі культурологічні сайти, які і можна назвати залишками так званої вільної преси.

Отож, ще раз про перешкоджання журналістській діяльності, цензуру, обмеження свободи слова, пересування, демократичних норм у Донецькій та Луганській областях, де з юридичної точки зору відбуваються грандіозні порушення Конституції України. Там майже два роки йде війна, яку вперто не хочуть визнавати на законодавчому рівні. Відкриту агресію Росії назвали АТО, а дві великих області проголосили Зоною. Генії юриспунденції! Фронт – то лінія розмежування. Окуповані землі – територія непідконтрольна українській владі. Українська земля – територія підконтрольна. Три лінії оборони. Від кого? Типу незаконні озброєні формування і російсько-терористичні війська. Всі до того якось і звикли, а пресують чомусь лише журналістів.

Маючи паспорт громадянина України і посвідчення “аполченца” ДНР-ЛНР у таємній кишені, можна легко дістатися будь-якої точки вздовж лінії фронту. Рейсовим автобусом чи автівкою. Повна свобода. А от будучи громадянином, патріотом і журналістом з фотоапаратом і відеокамерою, миттєво перетворюєшся на потенційного шпигуна. Що спершу шокує, а нині викликає протест, яким хочеться поділитися з тими, хто може вплинути на ситуацію. Адекватних ще не знайшли. В процесі…

Про військових кореспондентів, які цілеспрямовано їздять у бойові частини, скажу, що їм дійсно потрібна акредитація, дозволи, супровід, осмислення терміну військова таємниця. То справа серйозна і ставитися до неї варто відповідно. І Міноборони вже напрацювало певний прийнятний досвід. Прикол у кількості. Більше 5000 так званих “журналістів” пройшли “спецперевірку”  СБУ і судячи з усього, утворили на фронті ще одну лінію оборони – потішну. Підозрюю, то справжні “герої”, деякі з яких справді швидкісним Хюндаєм доїхали до Краматорська, випили винця на фуршеті і увечері повернулися. Дехто взагалі не доїхав. Справжніх фронтових кореспондентів у нас кілька десятків. І читачі та глядачі їх прекрасно знають. Честь їм і хвала!

Що робити журналістам, які пишуть на теми педагогіки, культури, економіки, спорту? Ми просто сідаємо на рейсовий автобус і їдемо скажімо у звичайний райцентр Мар`їнка, відвідуємо публічні заклади, що працюють – музей і бібліотеку, потім у сільський музей Новомихайлівки. І повертаємося. Нюанси – нещодавно у дах потрапив Град і не розірвався, під вікнами гахнуло пару мін – все посікло осколками, у двір музею Новомихайлівки прилетів снаряд – вишибло всі вікна. Дорога йде вздовж траншей і бліндажів Першої лінії оборони, деякі ділянки якої прострілюються снайперами і у прямій наводці кількох артбатарей. І там живуть люди, ростуть діти. Майже два роки. Аби я туди поїхав офіційно як журналіст, завернули б на блок-посту – акредитація, дозвіл штабу сектору, замполіт… Хоча, ми їхали в музеї! Цивільні заклади в звичайних українських населених пунктах, що фінансуються з бюджету і постійно проводять масові заходи за участі дітей. Те саме школи, дитсадки, промисловість… Рівень дискримінації і приниження звичайних журналістів відчуваєте? Написав я про це в Мінстець Ю.Стецю – є проблема, вивчить, вплиньте і вирішіть. http://museum-ukraine.org.ua/?p=6763

Відповіла якась видно напівпритомна баришня, до якої нічого не доходить, навіть якщо прочитати ще раз, повільно і вголос. Суть – Мінстець не може! І цікавенький лінк, що я повинен мати, аби поїхати на екскурсію в музей Донецької області:

“Страховий поліс на роботу журналіста в зоні бойових дій

  • Сертифікат про проходження спеціалізованого тренінгу військового журналіста.
  • Допуск до роботи в зоні АТО від СБУ (можливо буде встановлена додаткова перевірка).
  • На момент прикріплення журналіст має перебувати у відмінному фізичному стані. Перед прикріпленням представники ЗМІ повинні консультуватися з лікарем.

ПРЕДСТАВНИК ЗМІ повинен обов’язково мати при собі засоби індивідуального захисту, що включають в себе, як мінімум, бронежилет не менше 4 класу захисту, шолом з відповідним маркуванням “Преса”, мати при собі медичну аптечку (в ній має бути все необхідне для надання першої медичної допомоги) та вміти нею користуватися. Договір страхування життя та здоров’я зі страховою сумою не менше 100 тис. грн. або в іноземній валюті…”

Хочеться ввічливо поцікавитися, це осмислена підстава Міністра Ю.Стеця, чи у тому Міністерстві всі такі інтелектуально прокачані? Чи це якийсь новітній стиль у спілкуванні з пресою? У Донецькій і Луганській областях діють Закони і Конституція України? Це не анекдот! Листування редактора журналу з Міністерством на дуже важливу тему роботи журналістів у цивільних закладах прифронтової зони:

Міністру інформаційної політики України пану Ю.Стецю

Шановний пане Юрію!

Журнал “Музеї України” інформує Вас про грубе порушення Конституції України, обмеження свободи слова, пересування, перешкоджання роботи журналістів у так званій прифронтовій зоні АТО, якої юридично не існує!

Повідомляємо, що на територіях, прилеглих до так званої “лінії розмежування”, якої юридично теж нема, живуть сотні тисяч громадян України, виховуються діти, відповідно, забезпечується робота всієї інфраструктури. У тому числі закладів освіти та культури. Проводяться публічні масові заходи. Вся відповідальність за ситуацію у тих районах покладена на органи місцевого самоврядування. Діють Закони України у повному обсязі.

Однак, деякі структури Генерального штабу ЗСУ та Міністерства оборони України, при неналежній увазі Вашого відомства, вирішили поставити себе над Конституцією України, Президентом, Урядом, парламентом. Мова йде про безглузді обмеження для журналістів центральних та місцевих ЗМІ і абсолютно абсурдної акредитації в так званому прес-центрі АТО, легітимність якого варто вивчити, отримання дозволів на пересування пресі в штабах секторів АТО, хоча журналісти їдуть на діючі цивільні об`єкти, особливо, для висвітлення роботи закладів освіти і культури, що потребують у тих страшних місцях, постійної громадської уваги.

Просимо Міністерство, у межах діючого законодавства, негайно вивчити це болюче питання, і забезпечити безперешкодний доступ журналістів до діючих цивільних закладів, наших співгромадян, що не з власної волі живуть на війні, якої офіційно нема, поблизу фронту, якого за документами, не існує.

Вихід простий – якщо бойова обстановка дозволяє, і на блок-постах відбувається вільне пересування місцевих жителів, дітей, хворих, стариків, значить дозволено і безперешкодне пересування таких же громадян України – журналістів. Відповідно, вільний збір інформації у закладах, що не відносяться до оборонної сфери і не порушують законів про військову чи державну таємницю.

Дискримінацію журналістів за професійною ознакою в зоні АТО треба негайно припинити!

Можливо, варто провести якісь дослідження, вивчити закордонний досвід, організувати міжвідомчий круглий стіл, але напругу варто зняти!

Очікуємо публічної відповіді!

З повагою!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

 

Шановний Вікторе Вікторовичу,

Міністерство інформаційної політики України (далі – Міністерство)

розглянуло Ваше звернення від 06.03.2016 року щодо обмеження свободи

слова, пересування, перешкоджання роботи журналістів у зоні АТО.

Повідомляємо, що Міністерство у своїй діяльності базується виключно на

принципах захисту свободи слова та думки, захисту прав громадян на

вираження своєї позиції.

 

З метою розширення інформаційних потоків із зони АТО Міністерство

оборони України спільно з Міністерством інформаційної політики України

відкрили додаткові інформаційні підрозділи, завдяки чому журналісти

можуть оперативно отримувати інформацію з передової та оформлювати

прес-карти для роботи в зоні АТО. В травні 2015 року стартувала програма

«Embedded journalism» - програма прикріплення журналіста до військової

частини.

Враховуючи вищезазначене, пропонуємо журналістам долучитися до

програми та безперешкодно протягом тижня перебувати у військовій частині

в одній з обраних точок.

(http://mip.gov.ua/content/proekt-embedded-journalism.html)

 

Разом з тим, повідомляємо, питанням акредитації журналістів у зоні АТО

займається Служба безпеки України. Міністерство оборони України здійснює

на основі акредитації друк прес-карт АТО для журналістів та перепуск в

населені пункти. Міністерство інформаційної політики не має повноважень

здійснювати контроль за умовами виконання повноважень вказаних структур.

 

--

З повагою,

Ольга Огієнко

Головний спеціаліст сектору

зв'язків з громадськістю

та координації з органами влади

І те, що можна прочитати за лінком, якщо дійде і знімуть:

Шановні журналісти!

Міністерство оборони України спільно з Міністерством інформаційної політики України продовжують проект «Embedded journalists» – закріплення журналіста за військовою частиною в зоні АТО, та запрошують журналістів взяти участь.

На посаду Embedded journalists передбачено 4 точки з щотижневою ротацією.

Участь у конкурсі на Embedded journalisms можуть взяти журналісти, які мають:

  1. Страховий поліс на роботу журналіста в зоні бойових дій
  2. Сертифікат про проходження спеціалізованого тренінгу військового журналіста.
  3. Допуск до роботи в зоні АТО від СБУ (можливо буде встановлена додаткова перевірка).
  4. На момент прикріплення журналіст має перебувати у відмінному фізичному стані. Перед прикріпленням представники ЗМІ повинні консультуватися з лікарем(-ями) щодо свого стану здоров’я. Журналіст усвідомлює, що у випадку, якщо у нього виявляться в анамнезі захворювання серця або легенів, а також ішемічної хвороби, або інші хронічні чи поширені захворювання, або схильності до таких хвороб, а також у період вагітності не можуть брати участь у таких заходах. ПРЕДСТАВНИК ЗМІ декларує відсутність у нього будь-яких травм, або наслідків травм, що можуть спровокувати хворобу під час прикріплення.

Статус Embedded journalists передбачає підписання контракту між журналістом, ЗМІ і Міністерством оборони України про нерозголошення державних таємниць та інформації, яка може загрожувати інформаційній безпеці України. З журналістом буде постійно працювати прес-офіцер.

Редакція ЗМІ, представником якого є Embedded journalists, має гарантувати дотримання вимог трудового кодексу та класифікувати перебування журналіста в зоні АТО як офіційне відрядження.

ПРЕДСТАВНИК ЗМІ повинен обов’язково мати при собі засоби індивідуального захисту, що включають в себе, як мінімум, бронежилет не менше 4 класу захисту, шолом з відповідним маркуванням “Преса”, мати при собі медичну аптечку (в ній має бути все необхідне для надання першої медичної допомоги) та вміти нею користуватися.

Місце перебування журналіста: р-н Широкине, Піски, Авдіївка, Щастя.

Від редакції на одну точку на один тиждень максимально може бути приписано на embedment не більше 2 представників редакції.

Просимо надсилати необхідні документи на адресу   Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript за два тижні до запланованої дати перебування в АТО. Договір страхування життя та здоров’я зі страховою сумою не менше 100 тис. грн. або в іноземній валюті за курсом НБУ на дату укладання договору можна отримати у членів наступних об’єднань страховиків:  Асоціація страховий бізнес, Ліга страхових організацій України, Українська федерація убезпечення.

Примітка: за довідками можна звернутися до генерального директора Асоціації страхового бізнесу Білошицької Людмили Анатоліївни – 067 547-27-01

PDF-презентація спільного проекту МІП та МОУ

А ось тут варто поговорити про певні ознаки корупції в Мінстеці. Аби потрапити у прифронтову зону з акредитацією, збираються страхувати життя у конкретній приватній страховій фірмі. Телефон її представника Білошицької Людмили Анатоліївни відкрито вказаний на сайті центрального органу державної влади, яким є МІП! Привітна пані Людмила дає номер свого заступника, а той вказує реальний номер фірми – 2392311,- 14. Милі дівчатка розповіли, що мінімальний внесок 1000 гривень на сім днів. А якщо довше? А наскільки грошей вистачить! 145 гривень на день! Як все чарівно!

Особливо, знаючи, що страхові фірми дуже щедрі і завжди за такі послуги щиро віддячують тих, хто допоміг! І хто там у Міністерстві такий спритний? Може СБУ і Антикорупційному бюро час здійснити “спецперевірку” дармоїдів з Мінстеця, а не шмонати журналістів, які своїм коштом їдуть у прифронтову зону, реально ризикують. Проект, у плані чийогось особистого збагачення суперовий! 4 поїздки на місяць. 1000 гривень страховки з кожного журналістського носа! А турфірми залучати не пробували? Ще є асоціація готелей. Асоціації перевізників, ресторанів, масажисток… Дерзайте!

Окрема зелена тема – організація поїздок іноземних кореспондентів. Хто, куди, за скільки їх пускає, супроводжує і допомагає… Там вже колеги досліджують, чекайте…

Чиновники Мінстеця готові поговорити на всі означені теми з тими, за інтереси кого вони так “переживають” – бійцями АТО, мешканцями прифронтової зони, журналістами?

І чи не є наведені факти саботажно-системними? Такими, що підривають національну безпеку і оборону у їх інформаційному сегменті?

Спробуємо отримати відповідь з парламенту…

 

Голові Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики Сюмар В.П.

Шановна Вікторіє Петрівно!

Журнал “Музеї України” просить Вас негайно втрутитися у ситуацію з грубим порушенням державними органами Конституції України, діючого законодавства, прав українських журналістів у зоні АТО. Варто зняти обмеження щодо пересування, збору інформації співробітникам ЗМІ, які відвідують населені пункти прифронтової зони і пишуть про життя тих людей, роботу закладів культури, освіти, спорту, економіку…

Складається враження, що на певних територіях України виникли зони, куди журналісти, громадяни України, не можуть потрапити через заборону силових структур, у той час, коли всім іншим категоріям населення, вільне пересування забезпечене. Вже можна говорити про дискримінацію журналістів за фаховою ознакою.

Опубліковані матеріали і листування додаються.

З повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, керівник Музейних експедицій в зону АТО

Джерело: http://museum-ukraine.org.ua/?p=6821

Журналістам ЦКП-інформ стало відомо, що з літа 2015 року на один із найбільших заводів міста Вишгорода «НІК-Електроніка» одночасно почали здійснювати неправомірний тиск поліція, СБУ та податкова.

NV_Керівництво заводу раптово почали звинувачувати у тому, що завод нібито є конвертаційним центром, тобто підприємством з ознаками фіктивності. У зв’язку з цим у жовтні 2015 року слідчі столичного главку поліції разом з сімома співробітниками СБУ провели на заводі «НІК-Електроніка» обшук. Тоді у ході обшуку правоохоронці вилучили на підприємстві купу речей не передбачених ухвалою суду. Співробітникам заводу навіть не дали можливість зробити копії вилучених документів.

Не дивлячись на те, що правоохоронці не знайшли будь-яких доказів, які б вказували на порушення закону з боку «НІК-Електроніка» та на власні очі переконались, що на підприємстві відбувається реальне виробництво, кримінальне провадження так і не було закрите.

Більше того, нещодавно атака правоохоронців на підприємство лише посилилася. Так, 11 лютого 2016 року слідчий суддя Солом’янського райсуду міста Києва Макуха дав дозвіл старшому слідчому з Головного управління ДФС у Київській області Трофімову на проведення обшуку на заводі. Слідчий обґрунтував своє клопотання тим, що завод купував продукцію у ряду фірм, яких наразі звинувачують у відмиванні коштів. Керівництво заводу вважає це абсурдним і безпідставним плодом фантазії.

Підтвердженням цьому став обшук, який слідчий провів вчора, 3 березня,  на підприємстві. Протягом п’яти годин правоохоронці знову намагались безрезультатно знайти хоч якість компрометуючі документи, але попри усі свої намагання знову пішли із заводу ні з чим. Не знайшовши того, що хотіли, правоохоронці забрали лише два  ноутбука працівників підприємства і паралізували роботу адміністрації заводу.

Директором заводу особисто для працівників Главку фіскальної служби Київської області була проведена екскурсія. Під час цієї екскурсії вони на власні очі переконалися в наявності реального виробництва та дорогого обладнання необхідного для виготовлення приладів обліку.

З яких причин силові структури так активно намагаються тиснути на керівництво заводу – незрозуміло. Можливо, вони мають з цього власний зиск або просто виконують чиїсь доручення згори. У будь-якому випадку, журналісти ЦКП-інформ будуть слідкувати за перебігом подій та проводитимуть власне розслідування.

Більше інформації тут: http://blogs.korrespondent.net/blog/business/3631777/

Джерело: http://ckp.in.ua/

Страница 5 из 113