Yarovenko

 Сергій Яровенко, ветеран

військової служби, учасник АТО/ООС

 

АЛЕКСАНДР МАРКОВИЧ. 7 УТРА (7 РАНКУ).

Завдяки ФБ мені пощастило – познайомився з автором книги «7 утра» Олександром Марковичем (щоправда прізвище – псевдонім), а відтак прочитати досить таки нетривіальний роман, який сміливо можна віднести до жанру шпигунського детективу.

Усі твори художньої літератури особисто для себе я поділяю на 4 категорії:
1. Читаються запоєм. Відкрив, прочитав, закрив.
2. Читаєш по трохи і відкладаєш для того щоб розтягнути задоволення.
3. Читаєш і відкладаєш на деякий час щоб переосмислити фрагмент.
4. Читаєш до 17 сторінки (читачі, які полюбляли бібліотеки зрозуміють) і відкидаєш – не моє.

Так ось. «7 ранку» для мене одночасно і 2-ї, і 3-ї категорій (ні, могла бути і б першої, але обсяг в 532 сторінки і інформація, яку треба осмислювати.
Не буду переповідати фабулу (комусь може буде нецікаво читати), зупинюсь на головному.

Події роману відображають з перервами період 60-х років минулого століття – теперішній час. Хитросплетіння роботи спецслужб, війна на території Донбасу, усвідомлення свого місця у цій війні і в сучасному житті країни, на території якої іде війна, відношення до цієї війни різних груп населення: на фронті і в тилу, в місті і селі, в Україні і в московії. Добро, зло, любов і ненависть, дружба через десятиліття не чорно-білими смугами, а з їх кольоровими відтінками.

Деякі момент книги дуже важкі для морального сприйняття, особливо ті, де мова йде про особливості сучасної російсько-української війни і місця в ній конкретної людини. Ці моменти спочатку діють з якоюсь відштовхуючою силою, спочатку (як особисто на мене) неприйнятні, але, коли читаєш книгу до кінця все стає на свої місця і розумієш задум автора.

Саме тоді розумієш і суть назви книги. Оті сім ранку – це час нашої країни, яка вже прокинулась від ночі, попила кави (крові), але попереду ще цілий день з його удачами і проблемами, день, який буде вести до здобутків (я сподіваюсь на це з якоюсь долею впевненості).

Також у цій книзі ви знайдете дуже цікавий погляд на історію українських земель і українського народу з самих найдавніших часів (не лякайтесь, дуже стисло, але напрочуд оригінально і навіть мотивуюче), пояснення до розміщення кольорів нашого державного прапора, сенс всім відомих гасел: «Україна понад усе», «Слава Україні», «Слава нації».

А для «підігріття» інтересу до книги у ній розповідається зокрема і про долю сина ВВП, так, так, того самого!

У романі є два епізоди, які заслуговують, щоб по їхній фабулі були зняті короткометражки – настільки яскраво і динамічно виражені. Хоча й в цілому по книзі міг був би зроблений досить таки непоганий шпигунський серіал.

Наразі мова книги – російська, але з використанням вставок українською. І це вставляння настільки грамотно вбудоване, що лише підкреслю його необхідність. Та ще й при цьому фраз, які вимовляють герої українською не завжди підкреслюють українськість душі і помислів.

Дуже сподобались ремарки, які переносять по закінченню епізодів на 4/5 років вперед. Такі ремарки вдало підкреслюють хід і книжкової розповіді, і недалекого минулого і сьогодення, і майбутнього українського життя.

Окрема вдячність автору за епілог. Він настільки потужний і яскравий, що ….

Висновок: «7 утра» - книга про наше сучасне життя, яку потрібно читати! Рекомендую!

Автор: Александр Красноперов, Security UA

В июне 2018 года журналисты Security UA вошли в группу Общественного совета при ГСЧС Украины, разбиравшего обращение жильцов дома №17 по улице Успенской в Одессе. Вопрос касался пожарной безопасности гостиницы «Одесский дворик», номера которой раскиданы в двух соседних зданиях. По итогам той поездки вышел сюжет «Отель «Одесский дворик» против пожарных инспекторов». Шокированные увиденным, мы обещали держать эту гостиницу в поле зрения до тех пор, пока она не станет безопасной для жителей и гостей Одессы.

Odeskiy dvorik

«Одесский дворик» вошёл в число горевших гостиниц, руководство которых в свое время «отфутболило» пожарных инспекторов. Вместе с «Двориком» в списке фигурирует отель «Токио Стар», в котором в августе 2019 года погибло 9 и пострадало 10 человек. В «Одесском дворике» за три года до этого загорелась электрощитовая, но, слава Богу, обошлось без жертв.

В голове не укладывается, но даже после серии ужасных одесских пожаров проверяющим не удалось попасть в коридоры и номера «Одесского дворика». Сначала летом и осенью 2019 г., а затем и зимой 2020 г. инспекторы не были допущены к проверке. Руководство Одессы вместе с Департаментом муниципальной безопасности горсовета на словах что-то пыталось сделать, но безрезультатно. При этом мэру предлагалось создать комиссию для обследования противопожарного состояния объектов на Успенской 17 и 19. Не помогло и Управление культуры, национальностей, религий и охраны объектов исторического наследия Одесской ОГА...

Почему так?

Владелец «Одесского дворика» по имени Геннадий Коган все это время умело лавировал между строчками Закона, описывающего механизм государственного контроля над субъектами хозяйствования. По сути, правовое поле давало возможность безболезненно уходить от проверки, не оставляя спасателям каких бы то ни было шансов. Включая судебные перспективы. Владельцу достаточно было не назначать вместо себя ответственное лицо и самому не являться на проверки. И случай с Коганом не является единичным: в одном только 2019 году в Украине было зафиксировано более двух тысяч случаев недопуска инспекторов на объекты.

Однако, на волне резонансных смертей одесскому главку ГСЧС через различные инстанции удалось инициировать изменения в законодательство. Спустя два с половиной года после пожара в «Токио Стар» и утомительного хождения документов по печерским кабинетам (включая Офис президента) были приняты изменения в Кодекс Украины об административных правонарушениях. В частности, статья 185 о злостном неповиновении была дополнена «уполномоченными должностными лицами, отвечающими за пожарную и техногенную безопасность». Теперь, начиная с марта текущего года, препятствование работе пожарных инспекторов может обойтись владельцу объекта в сумму до 340 500 грн.

В январе с.г. премьер-министр издал поручение о внеплановой проверке противопожарного состояния отелей, хостелов и пансионатов. Проверка «Одесского дворика» была назначена на апрель.

Теперь самое интересное.

8.04.2021 года инспекторы ГУ ГСЧС в Одессе вышли на проверку злосчастного отеля. По закону, пожарные имеют право проверять только юридические лица. Но вот ведь вопрос: какое юрлицо отвечает за гостиницу? Известно, что фамилия фактического владельца — Коган. На Успенской 17-19 «прописаны» несколько структур, так или иначе указывающих на владельца. Это ООО «Коган і К», ФОП «Коган Генадий Михайлович» и «ОСББ «Одеський дворик», в руководителях которого значится тот самый Геннадий Михайлович.

OSBB KOGAN

Угадайте, какую структуру приказали проверить пожарным?

Кем-то было решено, что с большей вероятностью гостиница «Одесский дворик» может управляться с помощью объединения совладельцев квартир. И вполне логично в акте Приморского райотдела ГУ ГСЧС появилась запись: «ОСББ «Одеський дворик як готель не веде господарську діяльність». А ниже (вероятно, рукою Когана) было добавлено, что «ОСББ — це об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а не готель».

Akt 08 04 2021

В целом очень похоже, что пожарные делали вид, будто проверяют, а владелец над ними просто насмехался.

О штрафе в 340 тысяч, естественно, никто не заикался.

Ответы на многие вопросы мог бы дать сам Геннадий Коган. Съёмочная группа Security UA договорилась с ним о встрече, после чего два часа безуспешно прождала бизнесмена в условленном месте. Письменно журналисты задали Когану всего три вопроса, ответа на которые до сих пор не получили, а именно:

1. В чем состоит Ваша мотивация касательно недопуска пожарных инспекторов?

2. Какие средства активной и пассивной противопожарной защиты установлены в «Одесском дворике»?

3. При каких обстоятельствах Вы допустите инспекторов на объект?

gopnik2 1

Между тем по Одессе ходит байка, как некий таинственный покровитель владельца «Одесского дворика» регулярно заносит проверяющим внушительную сумму, чтобы те «не мешали Гене работать». Если это действительно так, то ситуация выглядит нелепой: привести гостиницу в соответствие с противопожарными нормами было бы гораздо дешевле, чем раз за разом откупаться от проверяющих!

Понимая, что должно быть логическое объяснение маниакальному нежеланию впускать пожарных инспекторов, журналисты Security UA подняли документы Управления развития потребительского рынка и защиты прав потребителей Одесского горсовета. Эта структура ведет учет объектов недвижимого имущества, где осуществляется предпринимательская деятельность. Как оказалось, необходимые документы для ведения учета городским властям в отношении «Одесского дворика» даже не подавались!

Дальше — больше. Журналисты выяснили, что земельный участок в историческом центре Одессы по адресу Успенская, 19, на котором стоит отель «Одесский дворик», был передан Когану в частную собственность всего лишь для строительства и обслуживания жилого дома, и уж никак не для зарабатывания денег в отельном бизнесе. Нарушение требований земельного законодательства было зафиксировано в Акте Госгеокадастра Одесской области от 09.11.2020 года. Протокол об административном правонарушении обозначил размер немалого материального ущерба, нанесенного Коганом из-за нецелевого использования земли.

Yakovlev

И.о. начальника ГУ Госгеокадастра Игорь Яковлев подтвердил полученную журналистами информацию. Между делом Игорь Викторович добавил, что на защиту Когана встали сразу три народных депутата, но что они, якобы, никак не повлияют на законность действий сотрудников Госгеокадастра (для справки: на сегодняшний день Коган оплатил лишь часть полагающегося штрафа).

С учетом ранее полученной информации о сомнительных действиях судьи Приморского районного суда Виктории Федусик (Литвиновой) по передаче помещений в собственность Геннадию Когану, напрашиваются следующие выводы:

1. Гостиницы «Одесский дворик» не существует! Это фейк!

2. Гостиницей «Одесский дворик» называется совокупность жилых и нежилых помещений, часть из которых подозрительным образом попала в собственность Геннадию Когану.

3. Геннадий Коган умышленно скрывает от людей не столько реальное состояние пожарной безопасности распиаренного «четырехзвездочного отеля», сколько факт своего горе-предпринимательства.

Очевидно, что осуществлять сомнительную деятельность на протяжении многих лет Когану помогали и помогают связи и деньги. В этой ситуации руководители главка ГСЧС кажутся, ни много ни мало, бутафорными чинушами, молчаливо украшающими свои кресла. Ведь если б одесские спасатели действительно были заинтересованы в безопасности гостиниц, они бы начали массированную информационную компанию по освещению реального состояния пожарной безопасности мест отдыха одесситов и гостей. Пока что этого нет.

К сожалению, в государстве нет и самой системы пожарного надзора, в которой владельцу было бы ВЫГОДНО и ПРЕСТИЖНО соблюдать правила пожарной безопасности. Увы.

 

P.S. Автор не берет на себя смелость утверждать, что т.н. отель «Одесский дворик» действует с грубыми нарушениями правил пожарной безопасности. Тем не менее, остановившись там однажды, во второй раз рисковать не хочется.

 Loktev
Олег Локтев, художник-карикатурист

 

Рецензия на роман «7 утра»

Когда тебе за сорок, не так-то просто открыть книжку. Имеется в виду, художественную. Почему? Да потому что ты уже впитал в себя шедевры мировой литературы, после которых многие творения кажутся фальшивыми и неправдоподобными. Но, открыв однажды роман «7 утра», написанный Александром Марковичем, я с головой ушёл в реальность. Я будто проехался раздорожьем российско-украинской войны и услышал торжествующее улюлюканье человеков, ранее казавшихся «братьями»; будто сопровождал тела погибших бойцов в украинские города и сёла. Делая паузы после прочтения аховых эпизодов, я материл власть и слепых обожателей ненавистной московской империи. И будто это я, а не главный герой, делал выбор между женой и любовницей...

Это единственная книга, прочитав которую, я снова открыл первую страницу. Знаете, какой сюжет меня захватил?

Strelbitskiy 

Генерал-майор Микола Стрельбицький,

доктор юридичних наук, професор, академік

 

Відгук на пригодницький роман «7 утра»

Роман видався досить контраверсійним, суперечливим, дискусійним, багатогранним, що охоплює різномаїття сучасного життя. У своїх відгуках прихильники і опоненти його висловили чимало цікавих думок. Не буду їх повторювати.

Мені імпонує те, що у автора біля 20 років тому я призначався науковим керівником по його кандидатській дисертації. А тепер в його особі відкрив для себе талановитого письменника, у стилі сюрпризного Гоголя, здатного блискуче імпровізувати життєвими і суспільно-духовними ситуаціями! Бравісімо йому за це! У нього відкрився новий невичерпний потенціал! Отже, подальших успіхів Тобі, мій талановитий Учень. Нехай і надалі Тобі сприяє успіх та щире визнання вдячних читачів!

 Pekar
Валерій Пекар, підприємець,

викладач бізнес-шкіл

 

Александр Маркович

7 утра

В обгортку гостросюжетного роману про офіцера української розвідки, який виявляється незаконнонародженим сином президента РФ Владіміра Путіна, загорнуто велике художнє полотно про темний зворотній бік російсько-української війни. Контрабанда, рейдерство, збирання данини на блокпостах, торгівля волонтерською допомогою, «трофеї» та «підробіток на стороні» становлять невід’ємну частину цієї війни — напевно, як і будь-якої війни. Російськими агентами наповнені штаби всіх рівнів, співробітники ФСБ гуляють Києвом як вдома, а за гроші можна купити майже все, решту — за великі гроші. Все це є неприємна правда, що не вписується в ура-патріотичну картину, якою ми хотіли би себе потішити.

Водночас це дійсно гостросюжетний роман про розвідників і контррозвідників. СБУ, ФСБ, ГУР та ГРУ, СВР, МГБ «республік», добробати, кримінальні клани та олігархічні групи — кожен грає свою гру, що переплітається, накладається одна на одну, і все завжди йде не так, як заплановано. Запобігання витоку інформації призводить до протидії інших структур своєї країни, які вважають твою операцію ворожою, а завчасне попередження інших структур задіє десятки подвійних і потрійних агентів. Звичайна начебто історія — конвой з контрабандою відправився з підконтрольної Україні території, але на місце призначення не прибув — виявляється складною грою чи не десятка суб’єктів, та й сам конвой, як з’ясовується, зовсім незвичайний.

Роман тримає читача у напруженні, закручуючи взаємопов’язані історії кількох спецоперацій та десятка головних героїв. Ніхто з них не янгол. Любов до сім’ї, жадібність, мужність, егоїзм, патріотизм, підлість, вірність юнацькій дружбі, зневіра перемішані так, що розділити їх неможливо. І в цьому вирі подій та емоцій кожен, хто воює за Україну, дуже непросто знаходить для себе власну відповідь на запитання, навіщо це робить.

Цей роман не сподобається тим, хто хотів би бачити просту картинку, яку можна розповісти дітям молодшого шкільного віку. Цей роман сподобається тим, хто хоче розуміти, як складно воно є насправді. Назва роману — метафора щойно народженої нової української держави, в якої все попереду.

Обсяги розкрадання банківських коштів за участю Поліції охорони та приватних охоронних структур в 1,4 рази збільшують чинну облікову ставку НБУ, що становить загрозу національній безпеці України.

Про це в інтерв'ю ІБ “Сек’юріті ЮЕй” заявив Георгій Яворівський, заступник начальника Управління з розкрадання ресурсів Департаменту внутрішнього аудиту Національного банку.

Коментуючи небажання “Приватбанку” надавати журналістам інформацію про результати аудиту, у якому фігурують охоронні фірми “Венбест”, “Явір-2000” та “Олімп-безпека-сервіс”, пан Яворівський зокрема сказав наступне: “Нам відомо, що за результатами аудиту попередніх років служба безпеки “Приватбанку” за допомогою деяких охоронних фірм вкрала близько 4,5 млн. гривень. Нам відомо також, що ці фірми у 2021 році утричі збільшили обсяги робіт з надання охоронних послуг та обслуговування охоронно-пожежної сигналізації у зазначеному банку. Проте проблема набагато ширша. Треба говорити про вплив обсягів розкрадання, так би мовити, “охоронних грошей”, на національну безпеку України”.

012

 

Нагадаємо, що за інформацією “РБК-Україна” у період з грудня 2016 р. до липня 2020 р. у “Приватбанку” були вкрадені десятки мільйонів гривень на охорону об'єктів банку, а керівник напрямку аудиту “Приватбанку” Вадим Стеценко (який підписав відповідний акт) був звільнений з посади.

16.02.2021 р. ІБ “Сек’юріті ЮЕй” відправив інформаційний запит о “Приватбанку” з проханням письмово підтвердити або спростувати інформацію про крадіжку десятків мільйонів гривень в результаті укладення договорів на охорону. Станом на початок квітня офіційної відповіді на запит не отримано.

 

Від редакції: вітаємо з 1 квітня! На жаль, у цьому жарті багато правди ((

Вівторок, 26 січня 2021 09:45

7 утра. Роман о людях и оккупантах

7 утра. Приключенческий роман о людях и оккупантах

Автор: Александр Маркович

Киев-Варшава-Москва 2015-2020

532 стр.

ISBN 978-617-7847-20-4

Язык: русский/украинский

Получить книгу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Страничка в Фейсбуке: 7 утра. Книга

 

АНОНС

На основе реальных событий.

2015 год. Частные детективы проводят эвакуацию жительницы Донецка на подконтрольную Украине территорию. Детективам на коммерческой основе помогают офицеры украинской армии.

Один из офицеров, мобилизованный бизнесмен Владимир Коваль, является сыном питерского студента по прозвищу Путька и карпатской девушки Зоряны. Коваль становится свидетелем преступления бойцов добровольческого батальона, захвативших груз с деньгами под охраной СБУ. Деньги принадлежат семье президента Украины. На «добычу» положили глаз сотрудники МГБ ДНР, ГУ ГШ ВС РФ и местные ополченцы.

За ситуацией наблюдает ФСБ. Московским чекистам помогает агент «Гимназист», экс-депутат Верховной Рады.

Группа попадает в плен к сепаратистам. Заместитель директора ФСБ получает информацию, что Коваль является «внебрачным сыном» президента РФ Владимира Путина. В ситуацию вмешивается загадочная камер-коллегия. На кону — жизнь Зоряны, Коваля и его детей.

От выбора героя романа зависит будущее Украины и существование государства Россия.

 

P.S. Доступны печатная и электронная версии книги.

Цена электронной версии: «сколько не жалко».

Книга распространяется с автографом автора.

 

Автор благодарит офицера военной разведки с позывным «Август» и бывших коллег из Службы безопасности Украины за помощь в написании романа.

152

 

 БЛИЦ-ОТЗЫВЫ

о романе «7 утра»

Жанна, медицінський працівник, 41 рік

Реально читала взахлёб! Читалось легко, на одном дыхании… не споткнулась ни разу. Текст абсолютно цельный. Картинку увидела и верю каждому герою. Фильм бы создать по роману. По героям… наиболее меня впечатлили своей неординарностью Коккинакис Лёша, Вадик Бедненко. Человечность и порядочность Дзюбы просто подкупила. Тебеньков хорош. Образ Коваля интересный, выдержанный такой, как хорошее вино. Сельская жизнь Шпычек — в десятку!
Роман абсолютно с цельным сюжетом, чётко прописанными образами. Автор умело переплёл жизнь, войну, историю и политику. Я получила интеллектуальное и эстетическое наслаждение.

 

 

Олена, викладач, 45 років

Очманіти! Сюжет дійсно карколомний!

Уявіть, у 2015 році два приватних детектива (один з Санкт-Петербургу, другий — з Одеси) отримують замовлення на евакуацію із окупованого Донецьку дружину чиновника. Для силового прикриття вони наймають двох офіцерів української армії — військових розвідників. Згодом виявляється, що один розвідник — незаконно народжений син Путіна (це ж загальновідомий факт, що молодий Путін катався на лижах в Карпатах).

Інформація про те, що цей розвідник — нащадок Путі, потрапляє до заступника директора ФСБ. І починається! :) :)

А тут ще розстріл конвою СБУ з грошима родини чинного президента України; зрадник — сержант ВСУ, колишній народний депутат; шпигун ФСБ, керівник громадської організації “Стоп коррапшн”; терористичний акт проти дітей, влаштований ФСБ в Криму...

До того ж, — російський капітан, який дезертує з лав окупаційної армії до дружини-українки. А коханцем у дружини є той самий незаконно народжений син Путіна :)

Загалом, це, напевно, не лише детективний роман, а крутий літопис сучасного життя України.

Дякую автору!

  

Наталья, художник-оформитель, 38 лет

Прикольная штука этот роман. Есть эпизоды, над которыми дико хохотала. Ну, очень смешно! Мне кажется, из романа может получиться классный сериал.

 

Анатолій, бізнесмен, 55 років

Роман прочитав за два дні. Сподобалось. Багато цікавих думок, гумору і нових для мене трактувань сучасності. Дякую за насолоду!

 

Юрій, військовий пенсіонер, історик, 54 роки

Карколомний сюжет! Отримав неабияке задоволення!

 

Валентина, вчителька, 42 роки

Неймовірно! Відчуваю кожного героя, ніби з ними розмовляю.

 

Дмитрий, менеджер, ветеран АТО, 46 лет

О войне правду писать тяжело. У автора получилось!

 

Борис, военнослужащий, 47 лет

Читается легко, сюжет развивается динамично. Несмотря на трагизм событий, находится место и здоровому юмору, и серьёзным размышлениям героев. Глубокое убеждение: роман найдёт своего читателя.  

 

Відгук Валерія Пекаря за посиланням.

Відгук Миколи Стрельбицького за посиланням.

Отзыв Олега Локтева по ссылке.

 

 

 

Чоловік, 44 роки. З неповною середньою освітою. Наркоман зі стажем. Засуджений до довічного ув'язнення за вбивство вагітної жінки. Питання: що пов'язує цього чоловіка та президента України Володимира Зеленського?

Зв'язок є.

Чоловіка звуть Олександр Садовський. Уродженець Черкащини. До початку кривавих подій на Сході України він працював водієм-охоронником у приватній охоронній фірмі у Донецьку. Серед об'єктів, які він охороняв, був пункт обміну валют на вулиці Артема, 131.

21 квітня 2014 року о 8 год. 22 хв. Олександр Садовський у формі охоронника зайшов в кабінку пункту обміну. Нелюд спочатку побив, а потім задушив молоду жінку-касира. Перед тим, як винести здобич, вбивця зробив підпал.

Жінку звали Елла Верещак. Вона була на сьомому місяці вагітності.

Близько місяця злодій переховувався на Київщині. Купив машину, а частину грошей закопав у родичів. У той час його шукали оперативники СБУ. Не знайшли. Проте донецькі міліціянти були більш удачливими. Садовського затримали у Донецьку і провели досудове слідство (до речі, за нормами українського КПК 2012 року).

За три роки Феміда назвала вбивцю “вбивцею”. Докази були “залізобетонні”. Адже кожний крок Садовського на пункті обміну валют фіксувала камера, яка не належала охоронній фірмі, і про яку нелюд не знав.

Посилаючись на КПК та КК України, суд невизнаної республіки засудив Садовського до довічного позбавлення волі.

Prigovor

Здавалося б, правда перемогла, і справедливість встановлена. Ні! Раптом долею вбивці вагітної жінки переймається команда нового президента України. Садовський невідомим чином потрапляє до списку на обмін полоненими, і у квітні 2020 року повертається на підконтрольну територію. Де вже ніхто, крім родичів і друзів вбитої жінки, не вважає його катом і вбивцею!

Зараз Садовський знаходиться у СІЗО. Але не як “довічник”. Він примудрився під час відбування покарання у тюрмі т.з. “ДНР” потрапити у полі зору правоохоронців як учасник групи комп'ютерних шахраїв. І має право вийти на волю, сплативши невеличку заставу (пам'ятаємо, що гроші у нього є — він їх закопав).

Безумовно, з висоти юридичної науки називати Садовського “злодієм” не можна, оскільки вирок оголосив нелегітимний суд невизнаної республіки. Проте обмінювати вбивцю вагітної жінки на встановленого шпигуна або терориста і дозволяти душогубові вільно ходити вулицями українських міст — це, як кажуть, “зашквар”. Синонімами “зашквару” можуть бути слова “ідіотизм”, “ганьба” та “безумство”, які все частіше зустрічаються при оцінках роботи команди Зеленського.

Уявить, над рішенням української влади забрати до себе наркомана і вбивцю сміються навіть вороги! Правда, ворожі сайти влада ретельно блокує.

Zel obmin

В цілому, кожен день “боротьби за мир” приносить українцям нові жертви. І, що не менш жахливо, суспільство втрачає віру у справедливість.

Коли нарешті президент Зеленський та його команда зрозуміють, що наша мета — не мир, а Перемога? І що Перемога — це не показ українських стрічок у Росії. Перемога — це мінімізація впливу на життя нашої держави з боку колишньої імперії.

Поки розуміння не приходить, на вулицях України з'являтимуться нові і нові “садовські” з кримінальним досвідом, отриманим в ОРДЛО.

Сумно, друзі! Треба щось робити!

Автор: Володимир Байдила

ДжерелоPOLITEKA

 

В Одесі протягом кількох років діє організована шахрайська група. Предметом злочинного посягання є об’єкти нерухомості. Майно належить громаді міста та простим одеситам. Приватні розслідувачі встановили, що шахраї заволоділи чужим майном на суму близько двох з половиною мільйонів доларів. На думку розслідувачів, групу очолює чинна суддя.

Усі матеріали, які були зібрані під час розслідування, передані правоохоронцям. Поліція та СБУ відкрили проти шахраїв кілька кримінальних проваджень. Але слідчі протягом трьох років не змогли довести справу до логічного завершення.

Зараз об'єднане провадження формально перебуває в НАБУ. Хоча насправді справа знаходиться в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. І детективам НАБУ просто не дають можливості працювати. Принаймні, про це стверджують джерела “Сек’юріті ЮЕй”.

Grobov

Григорій Гробов, приватний розслідувач: У нас в Одессе очень большие группировки существуют, которые делают двойные документы и тройные документы. Таким образом, обогащаются и зарабатывают очень большие деньги. Они отбирают недвижимость. А чтобы стать на защиту истинных владельцев, нужен очень тернистый путь доказать свою правоту. Мы видим эти подделки документов, утери документов в БТИ, в судах теряются документы. Это все просматривается, подняли материалы, переговорили с людьми, и люди написали заявления о совершенных преступлениях.

Правоохранительная система на сегодняшний день инерционно запаздывает. Уголовные дела есть, преступления есть, все это видят, читают, смотрят. Наверное, высокий уровень коррупции присутствует в этом деле. Но мы доходим до часа Х, когда нужно будет принять решение, предъявить подозрение не одному человеку, а буквально, может быть, десятки человек должны понести наказание”.

Наблизити “час Х” добряче заважають. Поруч зі зловмисниками неодноразово були помічені відомі люди. А саме

Михеіл Саакашвілі — грузинській та український державний і політичний діяч

Владлен Неклюдов та Олексій Гончаренко, народні депутати України

Олексій Потапський – секретар Одеської міської ради

Михайло Коган — одеський бізнесмен

Сергій Літвінов – суддя Господарського суду Одеської області

Ганна Саламатіна – екс-член Національного агентства запобігання корупції

Очевидно, що завдяки турботам своїх друзів шахраї сьогодні на свободі. Тем не менш антикорупційні органи працюють. Завдяки НАЗК країна дізналась, що у Приморському районному суду Одеси працює надзвичайно цікава суддя. Їй звуть Літвінова Вікторія Володимирівна.

Вікторія Літвінова (Федусік) працює на посаді судді з 2001 року. З жовтня 2009 року вона перебуває у відпустках для догляду за дітьми. Проте перед цим вона встигла ухвалити кілька заочних рішень щодо передачі у власність приміщень комунальної власності. Зокрема, це нежитлові приміщення по вулиці Чайковського 12 та Успенська 17. Власником цих приміщень став дехто “К” - цивільний чоловік судді Літвінової, з яким вона має двох спільних дітей. Ця людина на ім'я Геннадій фігурує у багатьох епізодах, пов'язаних з рейдерськими захопленнями майна. Його цікавить Одеса та Одеська область.

Григорій Гробов, приватний розслідувач: «Он, по сути, присоединял к своей площади, которая есть, присоединял и расширял. Ни у кого ни покупая, ничего. Тут коррупционная составляющая с мэрией, которая выписывала ему документы. Второй механизм, который был – это, когда заочное решение в одно судебное заседание присуждается ему подвалы и чердаки. А судья знакомая, и близкие отношения у этого судьи с гражданином «К» это уже преступление, совершенное группой лиц».

Довести наявність складу злочину у подібних випадках — вкрай важко. Проте з'явилась зачіпка. Нею став протокол про адміністративне правопорушення, складений Національним агентством з питань запобігання корупції. У вересні 2018 року було встановлено, що Літвінова отримала в подарунок майже мільйон гривень. Даруватель — формально стороння особа. Це саме та людина, якій суддя надала нерухомість своїми заочними рішеннями. Згодом Київський районний суд Одеси почав та закрив відповідне провадження. Так би мовити, у зв'язку з закінченням строків. Але це рішення Літвінову не задовольнило. Вочевидь, сподіваючись на отримання повної індульгенції, вона звернулась до Одеського апеляційного суду. Проте колеги однозначно визнали Літвінову винною у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією. Більш того. У липні 2019 року НАЗК виявило додаткові недоліки в декларації Літвінової. І справа дійшла до Вищої Ради правосуддя.

Дисциплінарна справа стосовно судді Літвінової була відкрита 9 квітня цього року. (справа № 947/1дп/15-20). Головним питанням стало, чи є громадянин “К” близькою особою Літвінової? Члени Ради правосуддя встановили розбіжності в поясненнях судді Літвінової щодо спільного проживання з особою К.

Двічі — 3 липня та 4 вересня — розгляд справи відкладався. Доповідач у справі намагався взяти самовідвід.

Malovatskiy

Олексій Маловацький, член Вищої ради правосуддя, доповідач: Є звернення народних депутатів з вимогою не допустити незаконного притягнення судді до відповідальності. Я не вбачаю це діями на тиск на члена Вищої ради правосуддя. Поряд з тим вважаю, що це інша обставина, яка може спонукати до того, що може виникнути у вас зокрема уявлення про те, що у вас є підстави сумніватися в моєї неупередженості. Саме тому я заявив заяву про самовідвід на розгляд Першої дисциплінарної палати”.

Нарешті 18 вересня у закритому режимі Перша дисциплінарна плата оголосила Літвінової сувору догану. Це рішення виглядає підозріло м'яким, адже Конституція чітко вказує на підстави для звільнення суддів. Чому так? Можливо тому, що засідання відвідала пані Саламатіна, про яку згадувалось вище?

Salamatina

Колишня керівниця департаменту НАЗК зараз називає себе “викривачем корупції”. Журналісти “Сек’юріті ЮЕй” намагались поставити їй запитання. Проте пані Саламатіна від камери втекла.

Pushkarenko

Сергій Пушкаренко, адвокат: Почему настолько нас возмущает, что на протяжении рассмотрения этого дела она трижды меняла показания. То (особа) муж ее, то не муж, то есть они у себя до сих пор не могут разобраться, хотя вся Одесса и мой клиент знает, что она присутствовала во многих заседаниях вместе с (особою), и живут и управляют бизнесом — гостиницей «Одесский дворик». То есть это уже такая история о коррупции в Украине. Когда все обо всем знают, но для того, чтобы привлечь к ответственности… приходится собирать эту информацию, добиваться уже не один год…

Для того, аби уникнути покарання, пані Літвінова звернулася до Малиновського районного суду Одеси. Їй було б вигідно, якби суд на момент подарунку встановив факт проживання однією сім'єю з громадянином К. І, навпаки, щоб суд заперечив подібну близькість на момент складання декларації.

Малиновський суд поки що рішення не прийняв. 

 

Автор: Олександр Краснопьоров, Security UA

У червні ц.р. ветерани АТО під Офісом президента оголосили безстрокове голодування. Як і багато патріотично налаштованих українців, автор статті не залишився байдужим до акції ветеранів. Обурившись «продажністю суддів», які відпустили «вбивць», автор взяв відеокамеру і відправився на Банкову. Щоб інформаційно підтримати голодуючих.

Під час інтерв'ювання один з активістів мимохідь зачепив професійне самолюбство автора мовляв, кореспондент недостатньо добре підготувався до бесіди. Прийнявши критику, присоромлений журналіст відправився до Запоріжжя та Бердянську, де в судах йшли справи про вбивство «Сармата» ...

sarmat center sm

Після відвідин кількох судових засідань був зроблений сумний висновок: таємниця загибелі бердянського активіста «Сармата» може залишитися нерозкритою.

Чому? Тому що слідство і прокуратура спрацювали геть незадовільно. На сьогодні доказів вини обвинувачуваних, які суд міг би прийняти до розгляду, практично немає. Частина доказів загадковим чином зникла. Більш того, слідчих підловили при спробі штучного створення доказів. Смішно, але поліцейські надали суду відеодоказ свого злочину: як під час обшуку вони спочатку підкинули а, потім, героїчно вилучили певну річ, що вважалася вкраденою.

У справі об’явився президент Зеленський. В один з червневих днів Володимир Олександрович вийшов до голодуючих зі словами співчуття та підтримки. Це зумовило метушню та поспіх серед правоохоронців. Система пішла в рознос, демонструючи дива фальсифікації.

Тепер по порядку. Хто ж такий «Сармат»?