22 11 2017

Ukrainian (UA)Russian (CIS)
facebook1twitter1
en

Back Информация к действию Нормативные документы Нормативно-правове регулювання діяльності недержавних охоронних підприємств

11.05.2012 14:49

Нормативно-правове регулювання діяльності недержавних охоронних підприємств

Оценить
(2 голоса)

fedorovich_1З доповіді начальника дозвільної системи Управління громадської безпеки ГУ МВС України в Дніпропетровській області М.П. Федоровича на 1-й Дніпропетровській обласній конференції керівників охоронних підприємств.


Нормативне правове регулювання діяльності НОП. Правовий статус керівника НОП . Обмеження в діяльності приватних охоронних організацій. Державний контроль та нагляд за приватною охоронною діяльністю. Дії працівників НОП при проведенні контрольних та наглядових заходів. Правові основи взаємодії НОП з правоохоронними органами. Нормативно правові акти які установлюють порядок взаємодії. Взаємодія в рамках забезпечення правоохоронної складової діяльності приватної охорони.

З моменту видання наказів МВС України 03.11.2010 № 527 «Про забезпечення виконання Міністерством внутрішніх справ функції з ліцензування господарської діяльності з надання послуг, пов`язаних з охороною власності та надання послуг з охорони громадян» та від 31.03.2011 № 115 «Про організаційно – штатні зміни, пов’язані з реорганізацією підрозділів ліцензування охоронної діяльності», а також розпорядження МВС України від 03.11.2010 № 1023 «Про передачу функції із забезпечення діловодства ліцензування охоронної діяльності» функції по забезпеченню діловодства з ліцензування господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, а також контроль за додержанням ліцензійних умов з провадження зазначеної діяльності покладено на відділи дозвільної системи в системі МВС України.

Діяльність як відділів Дозвільної системи так і приватних охоронних підприємств в напрямку охорони власності та громадян проводиться на підставі та у відповідності до Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" і постанов Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 N 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" та від 07.07.2010 N 565 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, а також охороною громадян, і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)", тобто це є практично вичерпний перелік законодавчих актів, які регулюють діяльність приватних охоронних підприємств.

Діяльність будь – якої недержавної охоронної організації в першу чергу залежить від керівника підприємства. Згідно наказу МВС України від 01.12.2009 N 505 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян» будь-яких вимог до директора (керівника) підприємства не передбачено, але п. 3 Кваліфікаційні вимоги зазначених Ліцензійних умов передбачено, що до штату суб'єкта охоронної діяльності, його філії, іншого відокремленого підрозділу має (мають) входити особа (особи), до посадових обов'язків якої (яких) входить організація та проведення заходів охорони, контроль за виконанням персоналом охорони покладених на нього обов'язків. Тобто можливо зазначити, що на охоронному підприємстві повинен бути наказ про закріплення особи, відповідальної за напрямок охоронної діяльності, та розроблені для зазначеної особи функціональні обов’язки.

Крім цього вказана особа повинна відповідати вимогам пункту 4.7 (до цього пункту звернемось пізніше) Ліцензійних умов і одній з таких умов:

  • мати вищу освіту та стаж роботи не менше трьох років на посадах офіцерського складу в підрозділах відомчої воєнізованої охорони, охоронних, оперативних та слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, Служби безпеки України або стажу не менше трьох років на командних посадах стройових частин та навчальних закладів Збройних Сил, на посадах начальницького складу правоохоронних органів, військових формувань;

  • вищу освіту та стаж роботи на керівних посадах (директора, заступника директора, керівника філії, іншого відокремленого підрозділу) суб'єкта охоронної діяльності не менше трьох років або стажу не менше трьох років на посадах, відповідальних за напрям охорони;

  • вищу юридичну освіту та досвід роботи за спеціальністю не менше трьох років;

  • вищу освіту за спеціальністю "Управління фінансово-економічною безпекою" та досвід роботи за спеціальністю не менше трьох років.

Щодо зазначеного вищє п. 4.7. Ліцензійних умов, то цей пункт обов’язковий для виконання всіма працівниками , які задіяні до охоронної діяльності, та звучить так:

П. 4.7. Не залучаються до охоронної діяльності громадяни:

4.7.1. Які не досягли повноліття.

4.7.2. Які за станом здоров'я і фізичного розвитку відповідно до висновку закладу охорони здоров'я не можуть виконувати обов'язки з охорони майна або громадян.

4.7.3. Які перебувають на обліку в органах охорони здоров'я з приводу психічної хвороби, алкоголізму чи наркоманії.

4.7.4. Визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними.

4.7.5. Які мають непогашену чи не зняту судимість за умисні злочини.

4.7.6. Яким у судовому порядку заборонено займатися охоронною діяльністю або роботою, пов'язаною з матеріальною відповідальністю.

4.7.7. Які не зареєстровані за місцем проживання в установленому чинним законодавством порядку.

4.7.8. Які ухиляються від призову на строкову військову службу, військового обліку та спеціальних зборів.

Всі обмеження щодо діяльності приватних охоронних підприємств зазначені в ліцензійних умовах , а саме:

Спеціальні обмеження – обмеження безпосередньо для охоронних підприємств:

  • по-перше згідно п. 2.1. Ліцензійних умов є обмеження щодо осіб, які мають право бути засновниками підприємства та працювати в охороні, а саме «суб'єкт охоронної діяльності, який надає послуги згідно з отриманою ліцензією, повинен забезпечити відсутність серед засновників та свого персоналу охорони осіб, які мають не зняту чи не погашену в установленому порядку судимість за вчинення умисних злочинів, або які за вироком суду позбавлені права займатися цим видом діяльності.

  • крім того, існує обмеження щодо окремих особливо важливих об'єктів, перелік яких визначається у встановленому чинним законодавством порядку, охорона яких може здійснюватися тільки юридичними особами державної форми власності, на теперішній час це є підрозділи ДСО. Перелік цих об’єктів затверджений постановою КМУ від 10.08.1993 року, № 615 та постановою КМУ від 26.08.2009 № 918.

  • також у п. 4.5.2. Ліцензійних умов передбачено обмеження а вірніше заборону здійснення заходів охорони майна без наявності відповідних документів, які підтверджують повноваження замовника охоронних послуг щодо володіння, користування або розпорядження цим майном, законність перевезення належного йому вантажу тощо, та охорони громадян без підтвердження повноважень замовника представляти законні інтереси фізичної особи, на користь якої запропоновано укласти угоду.

Право власності на нерухоме майно замовника охоронних послуг підтверджується право встановлювальним документом і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Повноваження фізичної особи на вчинення юридичних дій від імені юридичної особи без довіреності підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

  • Існує і заборона на розголошення відомостей про вжиття конкретних заходів для організації та здійснення заходів охорони майна, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб, конфіденційну інформацію про господарську діяльність, оголошену такою у встановленому порядку, а також відомості про приватне життя особи, щодо якої здійснюються заходи безпеки, що стали відомими у зв'язку з виконанням охоронних функцій.(п. 4.5.4.)

  • П. 4.5.5. Ліцензійних умов забороняється передавати ліцензію на здійснення охоронної діяльності для використання іншим юридичним особам і громадянам.

  • 4.5.6. Брати участь у виконанні судових рішень, ухвал про зміну органів управління та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

  • 4.5.7. Вдаватись до дій, направлених на силове протистояння між персоналом охорони.

Крім зазначених обмежень існують і обмеження, які носять загальний характер, тобто ці обмеження існують для всіх громадян України та юридичних осіб, які діють на території України, а саме:

  • п. 4.5.1. Ліцензійних умов забороняється придбавати та використовувати для виконання функцій з організації та здійснення заходів охорони нерухомого та рухомого майна, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб майно, що згідно із законодавством може використовуватися лише військовими формуваннями, підрозділами відомчої воєнізованої охорони та правоохоронними органами держави (шлеми, спецзасоби ПР – 73, газові балончики та інше), за ці діяння передбачена адміністративна відповідальність, з вилученням та конфіскацією такого майна.

  • п. 4.5.3. забороняється протидіяти представникам правоохоронних органів під час виконання покладених на них завдань із забезпечення правопорядку та громадської безпеки, а також іншим посадовим особам і громадянам, які виконують службові обов'язки в межах своїх повноважень, визначених законодавством.

Під час здійснення охоронної діяльності забороняється:

  • Удаватися до неправомірних дій, що посягають на права і свободи громадян, ставити під загрозу їхнє життя, здоров'я, честь, гідність та майно.(п. 4.6.1)
  • Використовувати формений одяг та знаки розрізнення працівників правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та видавати себе за представників правоохоронних органів.(п.4.6.2.)
  • Використовувати не сертифіковані в установленому порядку технічні засоби спеціального охоронного призначення, засоби радіозв'язку без наявності дозволів на їх використання на наданих радіочастотах, а також інші технічні засоби, що завдають шкоди життю та здоров'ю громадян, довкіллю. (4.6.3)

Нормативно правовою базою для здійснення державного контролю за суб’єктами охоронної діяльності є наказ МВС УКраїни від 25.02.2011 № 76, зареєстрований в Мінюсті України 29 березня 2011 р. за N 417/19155 «Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян», Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постанови КМУ від 14.11.2000 № 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" та від 07.07.2010 № 565 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, а також охороною громадян, і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)"

Порядок контролю поширюється на всіх суб'єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), які отримали ліцензії МВС України на провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян (далі господарська діяльність).

fedorovich_2Контроль за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок у межах своїх повноважень. Контроль безпосередньо здійснюється Міністерство внутрішніх справ України, як орган ліцензування, та головні управління, управління МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, як його структурні територіальні підрозділи, (далі - органи контролю).

Періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) з урахуванням ступеня ризику визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, а також охороною громадян. Відповідно визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою КМУ від 07.07.2010 N 565.

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним.

Так відповідно до зазначеної постанови КМУ до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб'єкти, які здійснюють заходи, пов'язані з охороною:

- окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідно до статті 4 Закону України "Про підприємництво";

- об'єктів, на яких зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори згідно з переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. N 770 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 19, ст. 789);

- підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. N 1734 (Офіційний вісник України, 2004 р., N 52, ст. 3443);

- об'єктів, що можуть спричинити виникнення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру та вплинути на стан захисту населення і територій, проекти будівництва яких підлягають державній експертизі з питань техногенної безпеки, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 р. N 767 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 67, ст. 2231);

- будівель, в яких розміщуються центральні органи виконавчої влади;

- банків, місць та/або приміщень, в яких здійснюються валютно-обмінні операції, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.

До суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику належать суб'єкти, які здійснюють заходи, пов'язані з охороною навчальних закладів, місць та/або приміщень роздрібної торгівлі, в яких проводяться спортивні та розважальні заходи.

До суб'єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать інші суб'єкти, не віднесені до суб'єктів господарювання з високим і середнім ступенем ризику.

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Позапланові перевірки здійснюються органами контролю на підставах, визначених Законами України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Стаття 6. Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачає, що підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Про проведення позапланової перевірки ліцензіат заздалегідь не попереджається

 

Порядок проведення перевірки

Для проведення перевірки голова комісії повинен пред'явити керівнику ліцензіата (юридичній особі), ліцензіату (фізичній особі - підприємцю) або його уповноваженому представникові посвідчення на проведення перевірки та службові посвідчення, що засвідчують особи голови та членів комісії, і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення на проведення перевірки.

При відмові ліцензіата в проведенні перевірки комісією складається акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки (додаток 4) у двох примірниках.

В акті про відмову ліцензіата в проведенні перевірки вказуються факти та додаються відповідні зауваження (пояснення) керівника (посадових осіб) ліцензіата.

Відмовою ліцензіата в проведенні перевірки вважається:

- відсутність керівника ліцензіата (юридичної особи), ліцензіата (фізичної особи - підприємця) або їх уповноважених представників у час, визначений органом контролю для проведення перевірки;

- відмова ліцензіата забезпечити умови для проведення перевірки або надати всі необхідні документи, що підтверджують додержання ним вимог Ліцензійних умов;

- відмова ліцензіата в доступі комісії з перевірки на територію, до будівель, споруд та інших приміщень ліцензіата та/або тих, що ними охороняються, для їх обстеження і з'ясування питань, безпосередньо пов'язаних з перевіркою.

За результатами перевірки орган контролю складає та підписує акт перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов у двох примірниках.

Один примірник акта перевірки надається керівникові (уповноваженому представникові) ліцензіата (юридичній особі) або ліцензіату (фізичній особі - підприємцю), який перевірявся, другий - зберігається в органі контролю.

Керівник ліцензіата (юридичної особи), ліцензіат (фізична особа - підприємець) або його уповноважений представник засвідчує, що ознайомлений з актом перевірки і отримав один примірник, ставить свій підпис, дату та печатку (за наявності).

Для філій та інших відокремлених підрозділів керівник філії та іншого відокремленого підрозділу ставить свій підпис, дату та печатку (за наявності).

Керівник ліцензіата або ліцензіат (фізична особа - підприємець) чи його уповноважений представник має право надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки. Вони оформляються в письмовій формі та є невід'ємною частиною акта перевірки. При цьому на всіх примірниках акта перевірки перед підписом керівника суб'єкта господарювання або його уповноваженого представника робиться запис "Із зауваженнями".

У разі відмови керівника ліцензіата (юридичної особи), ліцензіата (фізичної особи - підприємця) або його уповноваженого представника від підписання акта перевірки голова комісії в акті перевірки робить запис про те, що ця особа від підпису відмовилася.

Розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов органу контролю складається у двох примірниках: один примірник надається суб'єкту господарювання, а другий примірник з підписом суб'єкта господарювання щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі контролю.

У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом.

Ліцензіат, який одержав від органу контролю розпорядження про усунення ним порушень Ліцензійних умов, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати органу контролю інформацію про усунення цих порушень.

У разі неподання ліцензіатом інформації про усунення порушень до органу контролю протягом строку, зазначеного в розпорядженні про усунення порушень Ліцензійних умов, проводиться позапланова перевірка виконання розпорядження.

Позапланова перевірка виконання розпорядження проводиться після закінчення строку, зазначеного в розпорядженні, протягом якого ліцензіат зобов'язаний усунути порушення та подати до органу контролю відповідну інформацію.

Повторне порушення ліцензіатом Ліцензійних умов; виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; встановлення факту передачі ліцензії, її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов; неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов, установлених для певного виду господарської діяльності; відмова ліцензіата в проведенні перевірки органом контролю оформлюються актом.

Акт про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов, який є підставою для анулювання ліцензії, складається на підставі акта позапланової перевірки виконання розпорядження.

Акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов, який є підставою для анулювання ліцензії, складається на підставі акта планової (позапланової) перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов.

Неможливістю ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов уважається:

- допуск до здійснення охоронної діяльності осіб (персоналу охорони), які не відповідають кваліфікаційним та іншим вимогам Ліцензійних умов;

- невиконання суб'єктами охоронних послуг установленого чинним законодавством порядку прийняття і оформлення громадян на роботу;

- установлення фактів невиконання та/або неналежного виконання ліцензіатом своїх функцій з охорони, що спричинили до загибелі чи травмування людей, завдання значної матеріальної шкоди об'єкту охорони;

- здійснення охоронної діяльності без укладання цивільно-правових договорів.

Якщо під час перевірки виявлено підстави для анулювання ліцензії, орган контролю в день складання акта перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов складає відповідний акт у двох примірниках.

Усі примірники актів підписуються особами, які проводили перевірку, та керівником (уповноваженим представником) ліцензіата (юридичною особою) або ліцензіатом (фізичною особою - підприємцем), який перевірявся.

Один примірник акта перевірки надається керівникові (уповноваженому представникові) ліцензіата (юридичній особі) або ліцензіату (фізичній особі - підприємцю), який перевірявся, другий - зберігається в органі контролю.

Стаття 10 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачає права суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

  • вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства;

  • перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення і одержувати копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу;

  • не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

- він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом;

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

  • бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);

  • вимагати нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею суб'єкта господарювання;

  • одержувати та знайомитися з актами державного нагляду (контролю);

  • надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта органу державного нагляду (контролю);

  • оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

Згідно ст. 11 цього ж закону передбачені обов'язки суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний:

  • допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;

  • виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;

  • надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

  • одержувати примірник припису або акта органу державного нагляду (контролю) за результатами проведеного планового чи позапланового заходу.

Також ст. 12 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачена відповідальність суб'єкта господарювання:

1. Невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

2. У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.

Взаємодію між суб’єктами охоронної діяльності та правоохоронними органам можливо розподілити на 3 складові:

  • взаємодія пов’язана з отриманням (продовженням, переоформленням) ліцензій на господарську діяльність з надання послуг з охорони власності та громадян;

  • взаємодія пов’язана зі здійсненням контролю (нагляду) за додержанням ліцензіатами вимог Ліцензійних умов зазначеної господарської діяльності;

  • та взаємодія в рамках забезпечення охорони громадського порядку охоронними підприємствами, на базі яких створено громадські формування.

Крім цього, треба зазначити, що до правоохоронної діяльності притягуються як правила ті охоронні структури, на базі яких створені громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

Якщо правові основи щодо взаємодії, пов’язаної з отриманням ліцензій та здійсненням контролю (нагляду) за додержанням вимог Ліцензійних умов зазначеної господарської діяльності розглядалися у першому засіданні конференції, тобто вимоги Ліцензійних умов, порядок контролю, права та обов’язку органів контролю та самих ліцензіатів і т.д. то питання щодо взаємодії в рамках забезпечення правоохоронної складової діяльності приватної охорони нами не розглядалося.

Взагалі - то у діючому законодавстві України на теперішній час це питання на мою думку розглянуто поверхово. Так крім загальних актів: Конституції України, інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, рішення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку і державного кордону, боротьби із злочинністю і адміністративними правопорушеннями, а також положення (статути) цих формувань і ЗУ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 року № 1835-III, який і застосовується охоронними підприємствами та правоохоронними органами, з метою досягнення спільних результатів, насамперед в охороні громадського порядку.

На практиці в Дніпропетровській області, зокрема у місті Дніпропетровську, заходи залучення недержавних охоронних структур до участі в охороні громадського порядку здійснюються наступним чином:

1) охоронна структура, що виявила бажання прийняти участь в охороні громадського порядку, та має відповідну матеріальну та технічну базу створює громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону, статути чи положення яких, покладають на їх членів обов`язки з охорони громадського порядку та співпрацю з ОВС в боротьбі зі злочинністю, з обов’язковим внесенням до Єдиної дислокації територіального ОВС за місцем юридичної реєстрації.

2) громадські об’єднання своїми рішеннями включає персонал охоронної структури до особового складу формування, в зв’язку з чим персонал охоронної структури вивчає статутні документи, закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», надають особисті заяви, згідно яких заповнюються обліково – реєстраційні картки та заводяться особисті справи.

Персонал охорони здає залік, отримує довідку на право участі в охороні громадського порядку та посвідчення встановленого зразка.

3) для більш організованої взаємодії недержавними охоронними структурами з територіальними ОВС або з міським управлінням укладаються договори на взаємодію, якими передбачено:

- номери прямих телефонів для безпосереднього зв`язку НОП з черговою частиною ОВС;

- забезпечення негайного взаємного орієнтування про скоєння злочинів, орієнтировки, обмін інформації про оперативний стан в районі;

- надання НОП до чергових частин ОВС дислокацій постів та нарядів охорони;

- проведення занять з працівниками НОП на базі територіальних ОВС.

Працівники вищевказаних НОП приймають участь в охороні громадського порядку спільно з співробітниками міліції територіальних органів внутрішніх справ.

Крім цього, згідно статті 14 ЗУ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» члени громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону під час спільного з працівниками органів внутрішніх справ, прикордонниками виконання покладених на них завдань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право застосувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії у випадках і в порядку, передбачених законом. Порядок придбання, видачі громадським формуванням з охорони громадського порядку і державного кордону цих спеціальних засобів та їх зберігання визначається Міністерством внутрішніх справ України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України.

fedorovich_3

Суб'єкт охоронної діяльності, який надає послуги згідно з отриманою ліцензією, зобов'язаний згідно п 2.2.4. Ліцензійних умов дотримуватись вимог придбання, реєстрації та використання спецзасобів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.93 N 706 "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії".

Згідно п. 2 зазначеного порядку продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії до спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, дозволених до виготовлення, реалізації (продажу), придбання, реєстрації, обліку, зберігання (носіння) і застосування, належать:

- упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики);

- газові пістолети і револьвери та патрони до них калібру 6, 8 і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Згідно п. 8 зазначеного порядку суб’єкти підприємницької діяльності, установи і організації з метою захисту життя, здоров’я, честі та гідності своїх працівників мають право на придбання газових пістолетів і револьверів та патронів до них з оформленням дозволу органами внутрішніх справ на їх зберігання (носіння) конкретним працівникам, які досягли 18-річного віку (за винятком осіб, зазначених у пункті 19 Положення), за умови наявності висновку (довідки) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми щодо цих працівників та ознайомлення з порядком їх- зберігання (носіння) і застосування. Попередньо створив умови зберігання відомчих спецзасобів, тобто відкрив обєкт дозвільної системи.

Дозвіл на зберігання (носіння) газового пістолету (револьверу) може бути виданий не більш як трьом працівникам суб’єкта підприємницької діяльності, установи і організації на кожний газовий пістолет (револьвер).

Дозвіл на зберігання і носіння безномерних або саморобних газових пістолетів (револьверів) органами внутрішніх справ не видається.

Забороняється передавати газові пістолети (револьвери) та патрони до них іншим особам без дозволу органу внутрішніх справ.

Ліцензійними умовами передбачено, що з метою організації та під час здійснення охоронної діяльності охоронним підприємствам забороняється:

- придбати та використовувати для виконання функцій з організації та здійснення заходів охорони нерухомого та рухомого майна, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб майно, що згідно із законодавством може використовуватися лише військовими формуваннями, підрозділами відомчої воєнізованої охорони та правоохоронними органами держави. Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. N 49 затверджені Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, згідно яких до майна, що може використовуватися лише військовими формуваннями, підрозділами відомчої воєнізованої охорони та правоохоронними органами держави належить:

а) засоби індивідуального захисту:

шоломи (стальні армійські, “Сфера”, каска захисна пластмасова)

бронежилети

протиударні та броньові щити;

б) засоби активної оборони:

гумові кийки;

кийки пластикові типу "тонфа";

наручники;

електрошокові пристрої;

патрони і пристрої для їх вітчизняного виробництва, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

ручні газові гранати, а також патрони з газовими гранатами ("Черемуха-1”, “Черемуха-4”, “Черемуха-5”, “Черемуха-6”, “Черемуха-7”, “Черемуха-10”, “Черемуха-12”, “Сирень-1”, “Сирень-2”, “Сирень-3");

балончики, патрони, гранати та інші спецзасоби з препаратами сльозоточивої та дратівної дії на основі природних капсаїциноїдів, морфоліду пералгонової кислоти (МПК), ортохлорбензальмалононітрилу (CS) і речовини АЛГОГЕН;

в) засоби забезпечення спеціальних операцій:

ранцеві апарати “Облако"

світлошумова граната “Заря” та світлошумовий пристрій “Пламя"

патрони з гумовою кулею “Волна-р"

водомети

бронемашини та інші транспортні засоби

пристрій для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М";

г) пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками:

малогабаритні підривні пристрої “Ключ”, “Імпульс”.

Изменено 11.05.2012 14:51

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить